Замглави МЗС Росії Сергій Рябков дав велике інтерв’ю пропагандистці Ользі Скабеєвій, у якому у жорсткій формі відкинув мирні ініціативи Вашингтона.
Рябков з порога відкинув усі домовленості України та США в інтерв’ю Скабеєвій, не виявивши компромісу за жодним пунктом.
Про це у своєму блозі пише відомий політичний оглядач “Бути Або”.
“Потрібно усунути першопричини кризи”.
“Цілі “СВО” буде досягнуто”.
“Ми не можемо вийти за межі Анкоріджу”.
“Перемогти ядерну державу неможливо”.
Це не просто відмова. Це відмова у різкій формі. Абсолютно стара платівка.
Уіткофф вкотре недозрозумів “сигнали від Кремля”. Що й потрібно було довести.
А паблики знову понесли цю вирвану з контексту нісенітницю “рішення війни в Україні по-справжньому наблизилося”, упускаючи все, що було сказано після.
Чому Рябков відмовив саме зараз? Тому що післязавтра зустріч Зеленського та Трампа у Мар-а-Лаго, де мають дозгоджуватися останні деталі.
Таким чином Кремль вбиває предмет зустрічі і намагається її якнайбільше зірвати, а як мінімум звести до відсутності результату: що обговорювати на зустрічі, якщо предмет обговорення заздалегідь відкинутий Росією?
16 жовтня розмова Путіна і Трампа про саміт у Будапешті вже одного разу вбив предмет майбутнього візиту Зеленського до Білого дому, на якому мало обговорюватися постачання “Томагавків”. Намагаються повторити трюк.
Цитати
– Встановлювати дедлайни з врегулювання немає сенсу, оскільки для початку потрібно усунути першопричини кризи.
– “СВО” продовжується до моменту, поки не буде досягнуто мети. Але мети “СВО” можна досягти і політико-дипломатичними методами. Якщо це не вийде, “СВО” буде продовжено.
– Без правильного вирішення проблем, що є першоджерелом кризи, не вийде вихід на остаточну домовленість. Жодні дедлайни – 9 днів, 90 днів (відсилання до фрази Уітакера про 90 днів на врегулювання – прим.) – не допомагають реальній роботі.
– План України з 20 пунктів радикально, якщо це взагалі можна назвати планом, відрізняється від тих 27 пунктів, які починаючи з перших чисел грудня ми відпрацьовували з американською стороною.
– Політична воля залишатись у рамках, заданих в Анкориджі, – це імператив. Ми не можемо вийти за ці рамки, інакше (…) просто ніякої домовленості вийти не може.
(“Дух Анкоріджа” – те саме, що і “першопричини кризи”, ще один евфемізм. Тобто “ми не можемо вийти за рамки того, що не буде капітуляцією України”. Все, що за рамками, радикально неприйнятне для Кремля).
– США відмовляються обговорювати поновлення прямого авіасполучення з Росією до українського врегулювання.
– Вони не погоджуються на це, і поки що саме у цій сфері зрушень немає… Вони кажуть: “Давайте спочатку по Україні домовимося, потім повернемося до цього питання”.
– Вашингтон уникає відповіді щодо російської дипломатичної власності у Штатах.
(Які вам ще потрібні докази, що немає жодних домовленостей? Рябков прямо про це говорить).
– Роль європейців нічого, окрім відторгнення та негативних оцінок з нашого боку, викликати не може.
– [Орбан повідомив, що, якщо Європа не зупиниться, 2026-го буде війна Росії та НАТО]. Я не хотів би вдаватися до спекуляцій та теоретичної побудови найгірших сценаріїв… Глибоко помиляються ті, хто, можливо, розраховують на перемогу над Росією у відкритому військовому конфлікті за участю західної групи країн. Вони забувають або навмисно вдають, що йдеться про спробу перемогти ядерну державу, це за визначенням неможливо.
– Ризик [ядерного] зіткнення [Росії та США] до кінця не усунений, і багато залежить від того, як поведеться адміністрація Трампа надалі.
– Сценарій розвалу [України] не є абсолютно умоглядним. Але настільки він реалістичний – це питання відкрите. (тобто не реалістичний).
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятись від авторської.
