Вчені дізналися, як мікропластик, який довго знаходиться в океані, об’єднується з біомолекулами

Різне

Мікропластик «навчився» маскуватися, щоб проникати в організми тварин і людей.

Вчені все частіше знаходять частинки небезпечного забруднювача навіть у найвіддаленіших місцях — наприклад, на Евересті. Позбутися від них не просто — неозброєним поглядом помітити частинки розміром не більше 5 мм неможливо, інформує Ukr.Media.

Користуючись своєю невловимістю, мікропластик проникає в клітини тварин. Нещодавно дослідникам вдалося дізнатися, як саме це відбувається.

Виявилося, старі мікрочастинки «засвоюються» організмами в 10 разів краще, ніж ті, які потрапили в природу недавно. Іншими словами, чим довше мікропластик знаходиться в океані, тим з більшою кількістю біомолекул він об'єднується.

Відео дня:

Для того, щоб виявити цю закономірність, вчені взяли прісну і солону воду без будь-яких мікроорганізмів. Кожну рідину розлили в три колби, залишили на 2 години, 2 і 4 тижні, додавши в них частинки мікропластику.

Після 2-тижневих і 4-тижневих інтервалів поверхня мікропластика як в солоній, так і в прісній воді показала значні зміни. У частинок, оброблених прісною водою, змінилася поверхня. А у тих, що були в солоній воді, спостерігалися ознаки скупчення солей на поверхні пластика.

Вчені називають ці зміни «екокоронамі». Вони утворюються, коли шар біомолекул покриває штучний мікропластик, тобто маскуючи його за органічним матеріалом — в цьому випадку, сіллю.

У підсумку виходить, що мікропластик стає подобою троянського коня — прихований за природною речовиною, він легко проникає в клітини тварин.

«Екокорони» запускають процес ендоцитозу. Це отримання часткою гідрофільності — здатності добре вбирати воду, без якої вона не проникає в клітину.

Вчені переконані, що подальші дослідження абсолютно необхідні. Інакше зупинити пластикове забруднення, яке «кочує» по харчовому ланцюжку, буде неможливо.

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN