Уже п’ять років як моє життя контролює нав’язлива свекруха. Не зрозумійте мене неправильно, як людина вона непогана. І добра, і чуйна, але, що найгірше, постійно «допомагає», коли її про це не просять. Самій їй вдома нудно, от і бродить у нас по дому щодня

Уже п’ять років як моє життя контролює нав’язлива свекруха. Не зрозумійте мене неправильно, як людина вона непогана. І добра, і чуйна, але, що найгірше, постійно «допомагає», коли її про це не просять. Коли ми тільки одружилися, то жили на орендованій квартирі. Всі гроші йшли на оплату оренди та комунальні послуги. Ми були в розпачі і розуміли, що з такими темпами на власне житло нам не назбирати. Тому чоловік поїхав на заробітки. Ми планували, що коли він там облаштується на новому місці, то я до нього приєднаюся. Разом на нову квартиру заробимо швидше.

Але наші плани розлетілись – я, як виявилося, на той момент вже чекала дитину, тому на заробітки чоловік поїхав один. І до моменту появи дитини на світ все, на що ми накопичили – це маленька квартирка недалеко від будинку свекрухи. П’ять років тому ми стали сусідами з мамою чоловіка. Спочатку я не звернула уваги на те, що свекруха практично цілими днями перебуває у нас в квартирі, адже після появи синочка мені дійсно потрібна була допомога.

Але час минав, син підріс, пішов в дитячий сад, я вийшла на роботу, а свекруха продовжувала перебувати в нашій квартирі більшу частину дня. Я намагалася їй пояснити, що у нас з чоловіком окрема сім’я, у кожного свій будинок і їй не варто бувати у нас так часто. Але все ускладнює той факт, що і я, і чоловік працюємо допізна і не встигаємо забирати нашого сина з саду, тому це робить свекруха. І ось тільки з цієї причини я досі не забрала у неї ключ від нашої квартири. Забирати онука до себе вона не хоче, тому що у неї вдома колекція кришталевих ваз, які наше чадо може рознести вщент. І ось вона гостює у нас вдома кожен день.

Найбільше мене дратує, коли свекруха в вихідний день заявляється до нас додому, відкриваючи двері своїм ключем! Ніколи не подзвонить і не попередить про свій прихід, просто приходить як до себе додому. Я не відчуваю, що ми живемо окремо від свекрухи. Але хіба для цього ми купували квартиру? Щоб практично жити під одним дахом? Я втомилася пояснювати чоловікові, що мене не влаштовує…

Уявіть: ранок, ви лежите з чоловіком і тут заходить його мама. І це при тому, що ви не знали про її прихід і були налаштовані на час удвох. Або чоловік пішов з сином на прогулянку, щоб я могла побути одна і зайнятися важливим проектом. І тут заходить ця жінка і починає бродити по квартирі. Логічні доводи, пояснення і навіть підвищений голос не діють. Я більше не можу так. Коли я бачу її, то моментально стаю сама не своя. Невже так важко зрозуміти, що молоді люди хочуть самоти або, що коли вона йде в гості, то варто про це попереджати. Може хтось порадить, що можна реально з цим зробити?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

Источник

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Уже п’ять років як моє життя контролює нав’язлива свекруха. Не зрозумійте мене неправильно, як людина вона непогана. І добра, і чуйна, але, що найгірше, постійно «допомагає», коли її про це не просять. Самій їй вдома нудно, от і бродить у нас по дому щодня