Уже майже два місяці не дає мені спокою одна історія. Ні, це не щось надзвичайне, напевно, дехто й не звернув би на це увагу, а в мене неспокійно на душі. Одного разу племінниця попросила мене побути з маленькою Христинкою (у мене був вихідний)

Уже майже два місяці не дає мені спокою одна історія. Ні, це не щось надзвичайне, напевно, дехто й не звернув би на це увагу, а в мене неспокійно на душі.

Ми з чоловіком живемо у приватному будинку на Київщині, їздимо на роботу до столиці. Поряд із нами живе племінниця з чотирирічною донечкою. Наш син далеко від нас, ми рідко бачимо онуків, і коли до нас на подвір’я забігає донька племінниці, ніби сонячний промінчик зігріває душу. Стільки задоволення отримуємо від спілкування з цією маленькою щебетухою, що й словами не передати! Подумки підмічаю, яка розумна та кумедна дівчинка, як її мама, коли була маленькою, адже вона з моїм сином виросли разом.

За матеріалами – Уют.

Одного разу племінниця попросила мене побути з маленькою Христинкою (у мене був вихідний), бо вони з чоловіком у справах їдуть до Києва. Я була дуже рада, адже товариство маленької «чомучки» для мене просто щастя!

Увечері, коли племінниця прийшла забирати доньку, подякувала мені та поклала на стіл велику коробку цукерок. Я зрозуміла – це плата за Христинку. Хотіла повернути цукерки, та де там! Родичка заперечила, мовляв, я витратила свій час на дитину. У душі запекло вогнем. Вечір був зіпсований. Хіба рідні люди повинні за все платити одне одному?! А якщо мені буде потрібна допомога? Мабуть, звертатися до них мені не захочеться, адже тим подарунком вони ніби відгородили мене від себе. Це, виходить, і я повинна буду чимось заплатити. Вважаю, що це неправильно. А може, я перебільшую? Знаю, що дехто не погодиться зі мною, та мене ніщо не змусить думати інакше! Дивлюсь на ті цукерки, читаю, який там лісовий горішок і гіркий чорний шоколад, і думаю: «А й справді, не солодкий, а дуже гіркий…»

Антоніна Андріївна.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Уже майже два місяці не дає мені спокою одна історія. Ні, це не щось надзвичайне, напевно, дехто й не звернув би на це увагу, а в мене неспокійно на душі. Одного разу племінниця попросила мене побути з маленькою Христинкою (у мене був вихідний)