— Уявляєш, вона ще й на аліменти подала! Ну де у людини елементарний сором? Він їй квартиру залишив? Залишив! Про, що мова узагалі далі може йти? А вона, ні щоб радіти і не смикати мого сина. Їй виявляється ше й щомісячно гроші подавай, бо ж дітки малі і пані вийти на роботу не може. Сміх і годі. А син і вуха розвісив

Син розійшовся з невісткою. Але так як у них двоє дітей, то він вирішив залишити їм квартиру. Житло вони купували спільно, тому обидва рівноправні співвласники квадратних метрів.

Розлучення відбулось черес постійні претензії і невдоволення невістки. Вона постійно діймала сина і вічно всім була незадоволена. То їй грошей мало, то ремонт недостатньо хороший, то їй шуба друга потрібна, то речі вийшли з моди. Але сама, при цьому, ні копійки в житті сама не заробила.

Син довго терпів і намагався пристосуватись, або перевиховати її. Все-таки двоє малолітніх дітей, а для них завжди краще, якщо сім’я повна. Так і жив кілька років, намагаючись виправити непоправне. У підсумку, вони вирішили розійтися.

Тільки не зрозуміло одне, на що розраховувала тоді невістка, якщо у неї не було ні роботи, ні особистих заощаджень, так як ніколи не намагалася економити. Але, це вже інша історія, як то кажуть.

Після розлучення моя дитина переїхала знову жити до нас. Ми, звичайно ж, були раді цьому, але причина повернення у батьківське гніздечко була не надто приємною. Життя річ непередбачувана, тому як вийшло, так і вийшло.

За весь час окремого проживання син кожні вихідні проводив з дітьми. Завжди намагався виділити їм додаткові гроші на приємності. Колишня дружина так ніде і не працює. Тому гроші, які син їй давав на дітей додатково, були їй дуже до речі.

Здавалося б, все у них нормально складається. Син допомагає, залишилося тільки їй влаштуватися на роботу і все буде в порядку. Але у колишньої невістки, як, потім виявилося, були зовсім інші плани. Вона просто взяла і подала на офіційні аліменти.

Син прийняв такі новини спокійно. Але, я ж бачу, що на душі у нього не все так райдужно. Адже він і без всяких аліментів добре їй допомагав. Мало? То йди і влаштовуйся на роботу, як всі інші нормальні люди. Тим більше що діти вже підросли і можуть ходити в садок. Так для них навіть і краще.

Але у неї зовсім інші бажання. Вона занадто високої про себе думки і не може йти працювати куди попало. А на хорошу роботу її ніхто без освіти не візьме. Тим більше що жодного дня не працювала.

Взагалі дівчинка непогано влаштувалася. Квартиру отримала без особливих зусиль, колишній чоловік утримує і її і дітей. На аліменти теж подала, і їй їх призначать. Можна не працювати ?! Краса. Займайся своїм особистим життям і ні в чому собі не відмовляй.

Нещодавно дізналася, що невістка все-таки влаштувала дітей в дитячий садок. Сподівалася на її розсудливість. Однак прогадала. Вона швиденько зметикувала, що можна дітей сплавити на день і влаштовувати своє особисте життя. А платити за садок, однозначно, буде колишній чоловік! Він же зобов’язаний їй допомагати!

Моєму обуренню немає меж! Розмовляти з нею марно. Прошу сина узятись за це питання серйозно і визначити місце проживання дітей через відповідні структури. Адже вона не в змозі їх утримувати. А син цілком впорається з цим завданням. Та й ми з батьком йому в цьому допоможемо.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

Источник

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

— Уявляєш, вона ще й на аліменти подала! Ну де у людини елементарний сором? Він їй квартиру залишив? Залишив! Про, що мова узагалі далі може йти? А вона, ні щоб радіти і не смикати мого сина. Їй виявляється ше й щомісячно гроші подавай, бо ж дітки малі і пані вийти на роботу не може. Сміх і годі. А син і вуха розвісив