Зеленський переходить на етап «Чавес». Коли народну любов не можеш заслужити, її треба купити. Виступ президента порівнювали з часами совкового «застою». Воно й справді місцями нагадувало Туркменістан. Але запровадження економічного паспорта у нашому випадку є радше інструментом латиноамериканського соціалізму, коли спочатку усе всім, а потім нікому нічого. Венесуела яскравий приклад. Чавеса боготворили за безкоштовний бензин для усіх і халявні холодильники у кожну хату.
Окрім того, Чавес був запровадив безумовний річний базовий дохід громадянам. Зеленський робить майже те саме, обіцяючи кожному неповнолітньому українцю виплати за рахунок ренти від надр.
Напевно у Зеленського скажуть, що брали за приклад Норвегію. Вибачте, але у нашому випадку — це Венесуела. Бавитися у безумовний дохід можуть лише суперрозвинуті і суперстабільні країни. Хоча навіть й у їхніх випадках халявні доходи — це дуже сумнівна практика з непердбачуваними наслідками.
Рай за Чавеса закінчився пеклом після нього. Безкоштовне пальне закінчилося кількаденними чергами на АЗС. Доходи в 1$ на місяць є звичним явищем для абсолютної більшості громадян. Звичайний шоколад для малих венесуельців став просто недосяжною розкішшю. В країні проблеми навіть не з їжею, а зі звичайною питною водою.
У багатій на надра Венесуелі усе це сталося тільки тому, що один безумець вирішив купити народну любов.
У випадку України будь-які вільні ресурси треба вкладати у безпеку і розвиток держави, а не в подачки людям.
