Росія готує масштабну літню наступальну кампанію, яку аналітики називають «останнім шансом» для Кремля. Водночас Україна готується до оборони на кількох напрямках, зокрема з огляду на потенційну загрозу з боку Білорусі.
За даними The Washington Post, головним напрямом літньої кампанії для Росії стане Донецька область. Кремль зосереджує зусилля на захопленні Костянтинівки та Покровська, вже контролюючи близько 70% регіону. Водночас російські сили концентруються й на півночі — на кордонах Сумщини та Харківщини. Мета таких дій — не лише тиск, а й відволікання українських військ від основних напрямків наступу. До північного кордону стягнуто до 125 тисяч військових.
Битва за Донеччину: нові ключові цілі
Оборона Часового Яру та Торецька, які вже стали містами-фортецями, має критичне значення. Ці населені пункти є стратегічними воротами до Краматорська та Костянтинівки. Успіхи там можуть дати Росії змогу просунутися глибше в область.
Покровськ також лишається важливою ціллю. Через нього проходить траса Т-0504 — головна логістична артерія українських сил у регіоні. Втрата контролю над нею може суттєво ускладнити постачання на східному фронті.
Ситуація на інших напрямках
У Сумській та Харківській областях Росія продовжує спроби створити «буферну зону», однак ISW не прогнозує швидке захоплення Сум. Аналітики припускають, що Москва може використати ці просування як аргумент у майбутніх переговорах.
На півдні Володимир Сальдо, очільник окупаційної адміністрації Херсонщини, заявив про пріоритетність «повернення» західного берега Дніпра, а також про бажання Росії контролювати райони річки в межах Херсонської, Запорізької та Дніпропетровської областей.
Літній наступ: мінімум і максимум Кремля
Український офіцер із позивним «Слон» вважає, що росіяни прагнуть реалізувати «програму мінімум» — розширення контрольованих територій на Донбасі. Зокрема, йдеться про захоплення Покровська, Часового Яру та, за можливості, Костянтинівки й Дружківки. У перспективі — повна окупація Донецької області.
Просування в Дніпропетровську область, за словами військового, матиме радше пропагандистський характер і не матиме стратегічного значення.
«Слон» переконаний, що росіяни не зможуть висадити десант на правобережжі Херсонщини чи захопити Запоріжжя. Те саме стосується і глибокого прориву на Дніпропетровщину. Це підтвердив і президент Володимир Зеленський, зазначивши, що подібні операції мають надто високу ціну.
Обидві сторони, за словами військового, не мають ресурсів для кардинального перелому ситуації. Росія відчуває нестачу боєприпасів, бронетехніки та має низьку якість особового складу. Командири нехтують евакуацією поранених і часто кидають солдатів у безнадійні штурми.
Програма «максимум»: політичний вимір
Російська «програма максимум» виходить за межі бойових дій. Її суть — змусити Україну капітулювати. Досягнення цього Кремль вбачає у політичному та психологічному тиску, а не лише у військових перемогах.
Попри складну ситуацію в Часовому Ярі та Покровську, навіть їхня втрата не означатиме прориву чи краху фронту. Росія може «продавити» окремі ділянки, однак здійснити глибокий прорив їй не вдасться. Для навіть локальних успіхів Кремль змушений кидати туди найкращі підрозділи та всю наявну артилерію й дрони.
Окрема загроза — можливий наступ на Куп’янськ і Борову з подальшим проривом до річки Оскіл. Це не матиме значного військового значення, але дасть Росії медійний ефект і змусить Україну обороняти складну ділянку. За словами «Слона», така операція може стати останнім ударом Кремля, якщо на інших напрямках не вдасться досягти успіху.
Кадрові зміни в командуванні: ставка на «авдіївську тактику»
Новим командувачем Сухопутних військ Росії став генерал-полковник Андрій Мордвічев, який керував захопленням Авдіївки. Його призначення, ймовірно, свідчить про намір Кремля поширити тактику виснажливої позиційної війни з масованими піхотними атаками на всю лінію фронту. Ці дії давали локальні прориви, але супроводжувалися колосальними втратами.
Під керівництвом Мордвічева росіянам вдалося просунутися на 60 кілометрів із жовтня 2023 року, однак ціною стали десятки тисяч убитих і втрачена техніка. Кремль, вочевидь, не відмовляється від цієї стратегії й прагне адаптувати її у ширшому масштабі.
