“УкраЇнський” чи “украАїнський”: як Росія воює з наголосами і чого хоче домогтися Путін

Російські політтехнологи викривили наголос у слові “украЇнський” – на “укрАинский”. Чому говорити саме так – подобається особисто Путіну.

Який у тому сенс. І як мовна деокупацію об’єднала українців, литовців та естонців – досліджувала кореспондентка ТСН Наталія Ярмола у спецпроєкті “Мова війни”.

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

Жителі містечка Українка і досі сперечаються, як правильно наголошувати назву свого населеного пункту.

Володимир Титич – один з найстарших пожильців міста зазвичай не бере участі в дискусіях. А просто говорить УкраЇнка. І розповідає: хто, коли і навіщо штучно насадив цей наголос. Усе почалось із Трипільської ТЕЦ, де пан Володимир пропрацював усе життя. Домовляючись про цю зустріч, ми не очікували що ранком – у день зйомки її розбомблять російські ракети.

“Я сюди приїхав 24 грудня 1968 року. Посади там різні були. Майстер, старший майстер”, – згадує чоловік.

У 70-х, коли на ТЕЦ формувався колектив, панові Володимиру доручили відібрати кращих спеціалістів. Але дуже скоро він помітив, що станція у повному підпорядкуванні Москви. І брати місцевих на роботу заборонено. Фахівців везли з усього союзу.

“Є негласне вказання, зlльонівців на руководящій должності не брати”, – пригадує він.

“Зlльонівцями” ідеологи називали ймовірних носіїв націоналістичної ідеї – від уродженого на цих землях – історичного персонажа отамана Зеленого, який боровся із більwовиками.

І от сюди приїхали і сибирі, і татари. Тут було 48 національностей. 20 % українців відсотків, 80 росіян”, – каже Володимир.

Так місто УкраЇнка перетворилось на УкрАинку.

“І, в принципі, називали не “Українка, а “Pосєя”. Всі місцеві, всі, тому що тут тільки російська ж мова. Школи російські, садики російські. Ну, були ж і патріоти українці. Ми об’єдналися, писали, що що це таке. Українка, а немає де дітей вчити”, – пригадує він.

Чому росіяни воюють з наголосами

Цей наголос один із маркерів пропаганди. Який у свідомості росіян та й українців мусить пробудити потрібну асоціацію – щось про окраїну звісно ж “великої Росії”.

Наголос на “А” має імперське походження. Його часто використовував Пушкін – кумир Путіна, що так само любив звеличувати царя Петра першого.

“Ви знаєте, справа в тому, що цей наголос укрАїнський ненормативний. І вони самі пишуть, що це застаріле слововживання. Він є ненормативний. Тобто, той, хто так говорить, він просто не знає норм літературної російської мови”, – каже доцентка кафедри мови ЗМІ факультету журналісти ЛНУ ім. Франка Христина Дацишин.

Зросійщення – цілеспрямована політика Радянського союзу, що не обійшла жодної країни СРСР. Колишні республіки вже понад 30 років деокуповують власні мовні традиції. У Литві приміром, викорінюють російські назви міст, вулиць та навіть окремі суфікси.

“Найкращим прикладом, я б сказав, було намагання запровадити російську традицію вживання по батькові з суфіксом “-ович”. От, я наприклад, Арунас Стрейкус Вітович. Це дуже дивно звучить як для литовця. Але це був радянський наступ на литовську мову. Ці пережитки радянщини досі існують”, – каже професор історії Вільнюського університету Арунас Стрейкус.

Естонія – має власну битву із росіянами – за назву столиці, зауважує експерт. Дискусії тривають і навколо правопису столиці Естонії міста Таллінн. Як і в радянському Союзі, росіяни продовжують його писати з однією “н”. Естонці ж вимагають потрібне подвоєння. Ця боротьба за другу літеру “н” триває вже 35 років і стала проявом політичної позиції. Слово “лінн” саме з двома “нн” естонською означає “місто”.

Колишній міністр закордонних справ Естонії Урмас Рейнсалу розповідає: щодо цього правопису особисто вів перемовини з посадовцями інших країн на найвищому рівні.

“Для нас це символ окупації. Це питання ключове з кінця 80-х років, це одна зі складових нашого руху за визволення з минулого століття. Зараз наш парламент обговорює, що варто повернути історичну назву Калінінграду, як це вже зробили литовці, латвійці та поляки”, – каже він.

Переназвані чи перекручені назви вулиць, міст і країн – формують несправжню картину світу. Людина втрачає орієнтир і зв’язок із реальністю, – переконаний мовознавець Павло Гриценко.

“І ми йдемо вулицями, піднімаємо голову – о, площа Жовтневої Революції. Ніби тут і не було Жовтневої Революції, але площа Жовтневої Революції. І не має тут нічого українського.  Мислення, оце мислення, російсько-центричне, імперсько-центричне. Все, що ти хочеш – ніби вивищити”, – пояснює він.

Ця технологія добре прослідковується в діях росіян на тимчасово окупованих територіях. Там зібрались навчати українських дітей за підручниками, що всипані різного штибу замінниками “українського” – “національна окраїна”, “національний регіон”, “національний район”, “національне утворення”. Мета – повністю стерти кордони України.