Україна та великі ризики: The Economist про похмуре пророцтво Макрона

Макрон визнав, що Європа була надто нерішучою, визначаючи межі своїх дій для того, у кого їх більше немає і хто є агресором, маючи на увазі Росію.

Президент Франції Еммануель Макрон виклав своє апокаліптичне бачення в інтерв’ю The Economist у Єлисейському палаці. Це сталося через кілька днів після того, як він промовив велику про майбутнє Європи — двогодинний марафонв якому прозвучали різні теми: від ядерного знищення до створення спілки європейських бібліотек.

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

Насправді послання Еммануеля Макрона так само переконливо, як і тривожно. В інтерв’ю він попередив, що Європі загрожує неминуча небезпека, заявивши, що “все може дуже швидко розвалитися”. Він також сказав, що має зробити величезну роботу, щоб зробити Європу безпечною. Але його мучить непопулярність на батьківщині та погані стосунки з Німеччиною. Як і інші похмурі мрійники, він ризикує, що його послання буде проігноровано, пише The Economist.

Рушійною силою попередження Макрона є напад Росії на Україну і війна, що триває.

“Нехтуючи міжнародним правом, висуваючи ядерні загрози, вкладаючи величезні кошти в озброєння та гібридні тактики, вона вдалася до “агресії у всіх відомих сферах конфліктів”. Тепер Росія не знає меж, стверджує він. Молдова, Литва, Польща, Румунія чи інша сусідня країна можуть стати її метою. Якщо вона переможе в Україні, європейська безпека лежатиме в руїнах”– зазначено у матеріалі.

Європа має усвідомити цю нову небезпеку. Макрон не відмовляється від своєї лютневої заяви, що Європа не повинна унеможливлювати введення військ в Україну. Це викликало жах і лють з боку деяких союзників, але він наполягає, що їхня настороженість лише підштовхне Росію до подальших дій: “Ми, безперечно, були надто нерішучі, визначаючи межі наших дій для того, у кого їх більше немає і хто є агресором” .

Макрон переконаний, що хто б не був у Білому домі в 2025 році, Європа повинна позбутися військової залежності від США, що тривала десятиліттями, а разом з нею і від небажання всерйоз сприймати жорстку силу. “Мій обов’язок — ніколи не ставити Америку перед стратегічною дилемою, яка означала б вибір між європейцями та власними інтересами перед Китаєм”, – каже він.

Макрон закликає провести “екзистенційні” дебати протягом кількох місяців. Із залученням країн, що не входять до ЄС, таких як Великобританія та Норвегія, буде створено нову структуру європейської оборони, яка стане меншим тягарем для Америки. Він готовий обговорити питання про розширення захисту ядерної зброї Франції.

Друга тема Еммануеля Макрона полягає в тому, що у Європі утворився тривожний промисловий розрив, оскільки вона відстає від США та Китаю. На думку президента Франції, це частина ширшої залежності в галузі енергетики та технологій, особливо у сфері відновлюваних джерел енергії та штучного інтелекту. Європа має відреагувати зараз, інакше вона ніколи не зможе надолужити втрачене.

Виборці відчувають, що європейська безпека та конкурентоспроможність уразливі. І це призводить до третьої теми Макрона. крихкості європейської політики. Президент Франції з особливою зневагою ставиться до націоналістів-популістів. Хоча він і не назвав імені, однією з них є Марін Ле Пен, яка претендує на його місце у 2027 році.

Ідеї ​​Макрона мають реальну силу, і в минулому він довів свою прозорливість. Але його вирішення створюють проблеми. Однією з небезпек є те, що вони можуть фактично підірвати безпеку Європи. Його плани можуть віддалити Америку, але не заповнити цю прогалину надійною європейською альтернативою. Це зробить Європу більш уразливою перед Росією. Це також влаштує Китай, який уже давно прагне мати справу з Європою та США окремо.

І остання проблема полягає в тому, що Макрон цілком може зазнати невдачі у своїй політиці частково тому, що він непопулярний у себе вдома. Він проповідує необхідність мислити по-європейському та залишити в минулому дрібний націоналізм, але Франція роками блокує будівництво енергокомунікацій з Іспанією. Він попереджає про загрозу, що насувається з боку Марін Ле Пен, але досі не зміг виховати наступника, який міг би з нею впоратися. Він не може вирішувати завдання, які були б під силу двом великим повоєнним лідерам Шарлю де Голлю та Конраду Аденауеру без допомоги канцлера Німеччини Олафа Шольца. Проте їхні стосунки жахливі.

Еммануель Макрон ясніше, ніж лідер будь-якої іншої великої країни, усвідомлює небезпеку, з якою стикається Європа. Коли лідерство у дефіциті, у нього вистачає сміливості дивитися історії у вічі. Трагедія для Європи полягає в тому, що слова французької Кассандри можуть залишитися поза увагою.