У мене є сестра, старша за мене на 8 років. Все життя вона жила добре і про мене навіть не згадувала, а тепер, коли її заможний чоловік з нею розлучився, вона згадала про мене і просить їй допомогти. Розумом я розумію: взяти сестру до себе – це значить дати їй притулок до старості, а чи треба мені все це

Життєві історії

У мене є сестра, старша за мене на 8 років. Все життя вона жила добре і про мене навіть не згадувала, а тепер, коли її заможний чоловік з нею розлучився, вона згадала про мене і просить їй допомогти. Розумом я розумію: взяти сестру до себе – це значить дати їй притулок до старості, а чи треба мені все це

Дитинство своє я не вельми пам’ятаю. Коли мені було шість років, не стало тата, мама ростила нас з сестрою одна. Коли мені було 14 років, а сестрі 22, мама теж занедужала. Йдучи на той світ, вона молила мою сестру, щоб та добре стежила за мною, щоб ми жили дружно. А потім мами не стало, і сестра оформила на мене опікунство. У спадок від батьків нам дістався будинок на 3 кімнати з широкою терасою з маленьким ділянкою на околиці міста.

Не знаю чому, але я була складним підлітком, я стала зухвала. Сестра для мене була швидше суворим наглядачем, ніякої від неї ласки не було. Всю ласку і турботу вона віддавала своєму майбутнього нареченому, з яким ми були не в ладах.

Через рік вона вийшла за нього заміж, я навіть на весілля не пішла, і на другий день пішла з дому, щоб не бачити це їхнє щастя. У школі вчилася абияк, лише б закінчити. А в 17 років сестра сказала, що не збирається мені більше терпіти – щоб я збирала речі і йшла здому. Я так і зробила.

Тоді були складні часи – початок 90-х років. Мені навіть в голову не приходило бігати по інстанціях і судитися з сестрою за будинок, я в цьому нічого не розуміла. Просто зібрала манатки, пішла жити до свого хлопця в його сім’ю, але його батьки були любителями посиденьок з оковитою, а ми молоді – не змогли побут налагодити, ніхто працювати не хотів.

Додому я не повернулася, та мене ніхто і не кликав, сестра вже чекала дитину, їй мій зайвий рот не потрібен був. У сестри з чоловіком була радість, що я виписалася з дому в 18 років.

Я почала своє життя в іншому місті працювала продавцем в кіосках і на базарі, знімала невеличкі кімнати, жила в гуртожитку. Іноді в зарплаті мене «кидали», такі були часи, голодувала сильно, але до сестри не зверталася. З чуток я знала, що сестра народила дівчинку, продала будинок, купила квартиру, але мені було байдуже.

Так, вона жила добре, її чоловік став бізнесом займатися, машину придбав. А я перебивалася макаронами, і то – коли пощастить. Але мені пощастило в іншому: в кінці 90-х на мене звернув увагу брат господині моєї «точки», де я торгувала, у нас почався роман, який закінчився весіллям. Ми досі живемо душа в душу, є двоє синів, квартира, машина і дача. Ми придбали це поступово, своєю працею, разом, я не сиділа на шиї чоловіка.

Звичайно ж, я цікавилася, як живе моя сестра за цей час, тим більше інтернет вже був, соцмережі всякі. Вона якийсь час там виставляла фото своєї щасливої ​​родини, але потім закинула всі свої сторінки. Але зате мені писали наші спільні знайомі, що її чоловік пішов від неї і вони розлучилися.

Квартиру продали, розділили на три частки, і за свої гроші сестра з донькою купили дуже маленьку двокімнатну квартиру із суміжними кімнатами, живуть бідно, сестра працювати особливо не звикла. Її дочка теж виросла дуже вибагливою, з нею у сестри багато проблем. А недавно племінниця вийшла заміж і зживає мати з дому. Ефект бумеранга спрацював.

І ось знову сестра з’явилася в соціальних мережах, почала мені писати. Просить забути всі старі образи, скаржиться на життя, постійно вибачається за молодість, постійно наголошуючи на тому, мовляв, ми рідні ж, тато і мама мріяли, щоб ми були дружними. Спочатку нічого не відповідала, потім запитала: «Що конкретно тобі від мене треба?». Вона пише, що зовсім хвора стала, а донька з дому виганяє, дітися їй нікуди, рідних немає, крім мене. Проситися хоч на дачу, мовляв – готова хоч прислужувати там, тільки щоб я не відмовила.

Чесно кажучи, я в сум’ятті. Я така людина, яка готова пробачити кого завгодно, тому що сама знаю не з чуток, що таке нужда. Навіть мій чоловік її пошкодував, мовляв – нехай селиться на дачі. Але все ж, розумом я розумію: взяти – це значить дати притулок до старості, а чи треба мені все це? Образи давно пройшли, але я не хочу брати на себе відповідальність за чужу мені людину. І шкода її, і в той же час якось немає бажання з нею знову зв’язуватися. Що мені робити?

Фото ілюстративне – ibra.com.

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

У мене є сестра, старша за мене на 8 років. Все життя вона жила добре і про мене навіть не згадувала, а тепер, коли її заможний чоловік з нею розлучився, вона згадала про мене і просить їй допомогти. Розумом я розумію: взяти сестру до себе – це значить дати їй притулок до старості, а чи треба мені все це