“Росія вчергове готується до визнання Придністров’я незалежним? Що це означає для нас. В Україні майже непоміченим залишається візит заступника помічника держсекретаря по Східній Європі Держдепу США Крістофера Сміта в Кишинів і Тирасполь”, – пише політолог Вадим Денисенко на своїй сторінці в соцмережі “Фейсбук”, передають Патріоти України, та продовжує:
“1. Для того, щоб нас не вводила в оману “низька посада” Сміта, просто нагадаю, що в лютому 2025 року він здійснив незапланований візит до Мінська. За результатами візиту з Білорусі були звільнені три політичні в’язні, серед яких був громадянин США і двоє білорусів, і доставлені у Вільнюс. І з цього почався процес потепління стосунків США з Білоруссю.
2. Це другий візит Сміта в “ПМР”. Минулого разу він відвідував Тирасполь півтора року тому, коли в “ПМР” готувалися до з’їзду депутатів усіх рівнів, які мали реанімувати результати референдуму 2006 року про “незалежність і входження до Росії”.
3. У нас майже непоміченими залишаються тектонічні зсуви, які розпочалися в Молдові після 24 лютого 2022 року і які різко прискорилися у 2025 році. Якщо коротко, варто звернути увагу на наступні моменти:
- Молдова практично зіскочила з енергетичної голки (перестала купувати російський газ, а електроенергія з Молдовської ГРЕС складає не більше ніж 20% в енергобалансі країни);
- нейтралізували (частково) двох ключових гравців – Шора і Плахотнюка. Останній сидить у молдовській тюрмі, а Шор не зміг організувати заворушення під час останніх виборів;
- підвісили гагаузькі еліти (вибори відкладені на невизначений термін, апеляція до Москви більше не працює). Та й узагалі еліти відчули, що кишинівські силовики можуть виконувати складні арешти, чого досі не було ніколи в історії Молдови;
- заява Маї Санду про можливе об’єднання з Румунією – це не випадковість, а свідоме промацування теми;
- варто окремо звернути увагу на те, що минулого тижня в Румунії оприлюднено соціологічне дослідження, згідно з яким 56% румунів підтримують об’єднання. Цілком реально, що ця тема може повернутися в політичний дискурс, попри те, що румунські еліти дуже скептично дивляться на всі ці процеси.
4. Але давайте повернемося до Придністров’я, яке є єдиним на сьогодні важелем тиску на Кишинів. Протягом минулого року Росія зробила кілька важливих кроків.
Перш за все вони заборонили “молдовську” схему постачання газу і тягнуть газ через угорську прокладку з проплатами в ОАЕ.
По-друге, зараз дуже активізувалися процеси по насаджуванню міфу щодо “окремого придністровського народу” (згадайте “народ Донбасу”).
По-третє, є певні ознаки того, що йде робота по пошуку заміни так званого президента “ПМР” Красносельського. Головна причина – “перелякана” позиція за час війни і неготовність виконувати, не задумуючись, накази з Москви. Хоча не варто забувати, що новий куратор Придністров’я Кирієнко буде пробувати “обростати” своїми кадрами.
5. Поки рано робити остаточні висновки, але сукупність усіх цих факторів говорить нам про наступне:
- росіяни не мають зараз інших важелів впливу на Молдову, ніж підняття ставок по Придністров’ю. І тому зараз цілком реально можуть початися певні інформаційні рухи з ескалації ситуації;
- візит Сміта – це явний дзвіночок, що США, як мінімум, бачать ці процеси;
- у теорії, вибори так званого президента “ПМР” мають пройти у грудні 2026 року (офіційної дати немає). Ми не можемо виключати, що Кремль готує як один із варіантів повторний “референдум”, за результатами якого, можливо, буде визнання “ПМР”. Точніше, зараз у Кремлі готуються до шантажу ЄС щодо цього питання.
Із воєнної точки зору Придністров’я не є для нас зараз жодною проблемою. Але схоже, на процеси в Молдові і Придністров’ї треба вже дивитися трохи ширше. Ті процеси, які зараз є зародковими, можуть у будь-який момент почати різко розвиватися”.
