Окупант на ім’я Андрій двічі потрапляв на війну з тюрми. Підписував контракт, бо не хотів «мотати строк». З’ясувалося, що він буквально пішов убивати свою матір та братів, які живуть в Україні. Під час інтерв’ю Дмитру Карпенку Андрій зателефонував рідним, плакав та вимолював прощення, передають Патріоти України.
Чоловік народився в Росії. Кривою стежкою пішов із юності – крав усе, що погано лежало. Аби врятувати від тюрми, мати перевезла його на батьківщину вітчима, в Україну. Тут народилися двоє його братів.
За деякий час Андрій втік уже від українського правосуддя до Росії. Оскільки працювати він навіть не намагався, жив із крадіжок і грабежів, то скоро таки потрапив до в’язниці. Звідти завербувався до «Вагнера» – уклав контракт на пів року. Під час боїв отримав поранення, і практично весь термін служби лікувався. Тож вдалося демобілізуватися живим. Після цього Андрій трохи взявся за розум, одружився, влаштувався на роботу. Та вистачило чоловіка не надовго, отримав черговий строк через наркотики. Сидіти належало довго, тож Андрій, не довго думаючи, уклав контракт знову.
Коли його відправили на штурм, підірвав між пальців запал від гранати. Сподівався, що пораненого евакуюють. Та командування просто сказало, аби шкутильгав далі, до позиції, яку треба зайняти. «Нас відправляють на м’ясо. Навіть без автомата, байдуже. Просто йди далі», – ділиться окупант.
Також Андрію дозволили подзвонити матері. Жінка не стримувала емоцій. «Ти двічі встромив мені і своїм братам ніж у спину. Для чого ти пішов вбивати невинних дітей? Якщо скоїв злочин, треба було вже відбути покарання. Ти ж пішов проти своїх колишніх однокласників, друзів. Не розумію, де була твоя голова», – сказала жінка.
Мати порадила Андрію стати на бік України. Тоді, мовляв, він зможе спокутувати свою провину. Та він лише плакав і повторював, що не хоче воювати.
