Спогади про літо для багатьох людей старшого покоління нерозривно пов’язані з характерним ароматом і хрусткою насолодою кавуна. Ці невеликі ягоди з темно-зеленою смугастою шкіркою вважалися еталоном смаку, передають Патріоти України
Сьогодні ж полиці магазинів заповнені справжніми гігантами, які нерідко вражають розмірами, але розчаровують водянистою та прісною м’якоттю. Виникає логічне питання: що сталося з культовими радянськими сортами та чому вони практично зникли? Річ у тім, що ключову роль у формуванні смаку кавуна відіграє не лише насіння, але й географія та умови вирощування.
Ключова причина неперевершеного смаку радянських кавунів криється у їхній географічній спеціалізації. У СРСР баштанні культури вирощували виключно у регіонах, які мали ідеальні природні умови: Астраханська область, Херсонська область, Краснодарський край.
Ці території вирізнялися спекотним та посушливим кліматом, що був справжнім природним раєм для баштанних. Щоб вижити в умовах дефіциту вологи, рослина еволюційно пристосовувалася: вона накопичувала цукри, а не воду. Це призводило до того, що кавуни виростали невеликими за розміром, але були неймовірно солодкими, ароматними та хрусткими.
Сьогодні ситуація кардинально змінилася. Кавуни вирощують навіть у регіонах, де традиційно бракує сонячного світла та випадає велика кількість дощів. У таких умовах плід активно вбирає вологу, що призводить до отримання гігантських, але водянистих і позбавлених вираженого смаку ягід, які часто описують як “смак трави”.
Другою важливою причиною є зміна пріоритетів селекції та агробізнесу. Радянська селекція була зосереджена на виведенні сортів, які були б смачними, добре транспортувалися та мали стійкість до хвороб. Великий розмір ягід нікого не цікавив. Класичні сорти, як-от “Астраханський смугастий”, були еталоном саме за смаковими якостями.
Сучасний агробізнес керується ринковими правилами. З економічного погляду, фермеру вигідніше продати один кавун вагою 15 кг, ніж два по 7 кг, витрачаючи менше часу на збір та транспортування.
Тому сучасні селекціонери та агрономи роблять ставку на гібридне насіння, генетично запрограмоване на гігантські розміри. Прибуток із проданого кілограма став значно важливішим пріоритетом, ніж насиченість та якість смаку.
