Трирічний Володька зморщив свій носик ґудзиком. Володька вмів тільки мукати. Навіть «мама» не сказав жодного разу. Куди його тільки не водили. І до логопедів. І до психологів. Маруся захекавшись, сунула сина в руки діда і втекла. Наостанок крикнула: – Тату, він йогурт з’їв, ситий, нехай лягає спати, вранці заберу. Легко сказати нехай лягає спати

Давай, Вова! Працюй мандибулами – сказав дідо Михайло і ляснув на стіл шматок солоного сала з часником. Дістав з пакета коровай чорного хліба, пляшку біленької і пучок з зеленої цибулі з кропом і петрушкою.

Трирічний Володька зморщив свій носик ґудзиком. Володька вмів тільки мукати. Навіть «мама» не сказав жодного разу. Куди його тільки не водили. І до логопедів. І до психологів. Володька мовчав. Володька був сином його рідної доньки Марусі, яку раптово викликали на чергування в лікарню. Онука він бачив рідко, тільки тоді, коли приходив в гості до доньки. А тут ось оказія. Так поспішала, що швидше було привезти Володьку, ніж чекати, коли дід доїде до іншого кінця міста. Маруся захекавшись, сунула сина в руки діда і втекла. Наостанок крикнула: – Тату, він йогурт з’їв, ситий, нехай лягає спати, вранці заберу.

Легко сказати нехай лягає спати. Міша виділив йому своє ліжко, а сам вирішив постелити собі в залі. Але Володька почав ревіти. Міша грав йому на баяні, потім танцював. Володька лише гидливо відвертався і вив ще голосніше.

– Може ти їсти хочеш? Який йогурт чоловікові на вечерю, ми ж не панянки з тобою. Га? – нарешті здогадався дід і дістав сало.

Нашаткував прозорими пластинками.

Бенкет був на весь світ. Володька зціпивши в пухкому кулачку шматок солоного сала з часником, самозабутньо гриз його. В іншій руці у нього був шматок чорного хліба. Очі його заблищали, повеселішали, він голосно крикнув: – Діду!, чим неймовірно розчулив Мішу і той хапнув ще чарку.

Потім вони сиділи і розмовляли. Міша розповідав Володьці про армію, про своє життя, про кохану дружину Люську, а Володька зводив білясті брівки і гримав то здивовано, то весело: – Діду, діду! .

Потім Мишко побачив, як онук солодко задрімав з шматочком недоїденого хліба. Він обережно взяв його на руки і відніс в ліжко. Сам ліг на підлозі, біля ліжка, сховавшись під кофтою. Так вони і спали всю ніч до ранку.

Вранці Марія забрала сина. Привезла додому, насупившись відмивала його ручки, личко, від крихт чорного хліба. А Володька дивився дорослими Мішиними очима і говорив: – Дідо в ммію ходив. Діда Юську юбив. Мама, дай сая!

– Слава Богу, заговорив, – раділа Маруся. – А то вже думала, німий ти у мене.

Потім вона телефонувала батькові і радісно голосила в трубку – Володька заговорив! Реченнями! Ти що там зробив вчора?

– Розмовляти з сином треба! – буркнув Міша, – секрету немає.

Автор: Лариса Xамзіна.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

Источник

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Трирічний Володька зморщив свій носик ґудзиком. Володька вмів тільки мукати. Навіть «мама» не сказав жодного разу. Куди його тільки не водили. І до логопедів. І до психологів. Маруся захекавшись, сунула сина в руки діда і втекла. Наостанок крикнула: – Тату, він йогурт з’їв, ситий, нехай лягає спати, вранці заберу. Легко сказати нехай лягає спати