Три роки Оксана сумувала за чоловіком, сваталися до неї інші – відмовила. Але одного разу Світлана, зовиця, сама запропонувала Оксані виходити заміж. Відтоді зовиця для Оксани стала сестрою

Життєві історії

Три роки Оксана сумувала за чоловіком, сваталися до неї інші – відмовила. Але одного разу Світлана, зовиця, сама запропонувала Оксані виходити заміж. Відтоді зовиця для Оксани стала сестрою

– Ой, не заздрю ​​тобі, дівчино. Зовиця у тебе ще та, життя тобі попсує, на весь вік вистачить, – невтішно повчала бабуся свою улюблену внучку перед весіллям.

А Оксана в свої вісімнадцять років, крім Миколи, нареченого свого, ні про кого і ні про що не думала. Микола був для неї усім. Зіграли невелике весілля, Оксана переїхала жити до чоловіка. У будинку тулилися батьки, дочка з зятем і тепер син з невісткою жити будуть. Будиночок був невеликий, всього дві кімнати.

Батько Миколи зітхнув і сказав невдоволено: – Зять бідний дістався і невістка небагата, чого з неї візьмеш.

Однак, було чого взяти. Взяли теля, порося, сім курей, перину, ковдру, дві подушки, – бабуся постаралася придане припасти. Оксану вона виростила одна, батьків її давно не стало, ось і жила Оксана у бабусі.

Насамперед до валізи з одягом підскочила зовиця Анна: – Покажи, яке добро в тебе є, і, не чекаючи дозволу, відкрила валізу і почала приміряти вбрання. З невісткою Анна не збиралася дружити через свій непростий характер; її навіть чоловік і батько побоювалися.

З появою невістки в будинку, роботою себе не обтяжувала, вказувала на невістку: – Он нехай Оксанка працює, нічого хліб задарма їсти. І Оксана беззаперечно працювала з ранку до ночі, в той час як Анна безтурботно сиділа на лавці і лузати насіння. А коли за стіл сідали, дошкуляла невістку колючими зауваженнями.

Микола – чоловік Оксани, ніби не помічав, що робить сестра з його молоденькою дружиною. Але Анна на цьому не заспокоїлася. Ще більше діставала бідну  дівчину.

Бабуся, дізнавшись про витівки зовиці, запропонувала молодим пожити у неї. Але зовиця і свекруха не відпустили Миколу. Тоді Оксана повернулася додому одна.

Покірливий телепень Микола і слова на захист сказати не зміг, навіть коли розлучалися, тільки руками розвів: – Я, мовляв, не винен, сама пішла.

***

Через рік бабуся знайшла нареченого внучці: двадцятип’ятирічного Ярослава, – жвавого, працьовитого хлопця. У Ярослава теж була старша сестра, і точно також все разом жили в одному будинку. А що поробиш, – часи такі були, минуле століття, шістдесяті роки. Зовиця Світлана зустріла невістку рівно, без всяких емоцій, і спочатку придивлялася.

– У колишнього чоловіка сестра, хоч і зла, але відразу зрозумілою була, а тут не знаєш, чого очікувати, – подумала Оксана.

Навчена гірким досвідом, Оксана з обережністю спілкувалася з сестрою чоловіка. Але зовиця, на подив, виявилася дівчиною хорошою, і з часом подружилася з Оксаною. А незабаром разом з чоловіком переїхала в новий будинок, але продовжувала спілкуватися зі своєю невісткою. У Оксани та Ярослава народилися діти, жили вони дружно.

Але одного разу сталося непоправне – не стало Ярослава. Три роки Оксана сумувала за чоловіком; двоє сваталися до неї – відмовила. Але одного разу Світлана сама запропонувала познайомити Оксану з чоловіком:

– Досить тобі одній вік вікувати. Брата не повернеш, так і дітям батько потрібен. І з легкої руки Світлани познайомилася Оксана з Сергієм, вийшла заміж, спільна дитина народилася. Усіх трьох підняли, і все життя дружно жили. А зовиця Світлана для Оксани завжди була як сестра, навіть більше ніж сестра.

Дізналася я про цю історію від дітей Оксани (я її кликала тітка Оксана), коли в село приїжджала.

Як бачимо, зовиця виявилася зовсім не поганою, а мудрою. І серце у неї велике було, бо полюбила її невістка, як сестру.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Три роки Оксана сумувала за чоловіком, сваталися до неї інші – відмовила. Але одного разу Світлана, зовиця, сама запропонувала Оксані виходити заміж. Відтоді зовиця для Оксани стала сестрою