Свекруха обіцяла онукові, що скоро вони будуть жити втрьох – він, тато і бабуся. А все тому, що «у мами є дядько, з яким вона скоро буде жити, кинувши тебе напризволяще. Але я тебе не кину – тільки ми з татом тебе любимо»

Приїжджаю я по сина в садок, а там його немає. – Бабуся забрала. – сказала вихователька. Ви, напевно, знаєте, що зараз в договорі, укладеному з дитячим садом, прописуються дані осіб, які мають право забирати дитину. Так ось, в моєму договорі свекрухи не було. Але дитину їй, проте, віддали. Я відразу зателефонувала свекрусі – телефон відключений, я набрала чоловіка.

– Ну так, вона ж тобі дзвонила? Вони на дачу поїхали, відпочинемо з тобою у вихідні .. – радісно щебетав чоловік.

– Мені ніхто не дзвонив. Вона вкрала дитину! – панікувала я, прекрасно знаючи матір чоловіка. Те, що мій чоловік вижив в дитинстві і виріс, на мою думку, абсолютна випадковість.

– Що ти мелеш? Яке – вкрала? Мама кілька годин тому мені подзвонила, я її до тебе відправив, дозволу питати. Ти дозволила, я подзвонив виховательці, повідомив, що Сашка бабуся забере. Матір з ним усвистали на дачу. Давай додому, я кіноху скачав, піцу замовимо!

– Тобі не можна піцу! – суворо сказала я.

– Овочеву – можна! – заперечив чоловік і відключився.

Оптимізм чоловіка був мені зрозумілий – не так часто нам доводилося проводити час удвох. Але залишити чотирирічного сина зі свекрухою, яка вважає чіпси корисною і здоровою їжею, я не могла. Раніше Сашка їздив з бабусею, кілька разів, поки я не помітила закономірність: кожен раз після поїздок з бабусею, у дитини болить живіт. Гарненько розпитавши сина, чим його годує бабуся, я ошелешила: чіпси і сухарики запиваются соками з коробочок.

Після цього Санька бачився з бабусею тільки в моїй присутності. Я вийшла з садка і стрибнула в машину, де знаходиться дача – я прекрасно знаю. Я приїхала набагато раніше, ніж свекруха з дитиною добиралися на електричці. Припаркувала машину біля будинку і почала чекати, не звертаючи уваги на грайливі повідомлення чоловіка.

Свекруха з’явилася хвилин через сорок, ведучи за руку Сашку, який радісно жував сухарики з холодцем і хроном. Побачивши мене, вона змінилася в обличчі і почала судорожно забирати у внука пачку з цією гидотою.

– Сашко, привіт! – крикнула я.

– Мамо! – син радісно побіг мені на зустріч, вирвавшись з чіпких рук бабусі. – А бабуся сказала, що ти забула мене забрати, тому забрала вона і ми поїдемо на дачу. А я знав, що ти не могла про мене забути, ти ж мама! А мами ніколи нічого не забувають!

Свекруха переминалася з ноги на ногу. Посмішка, що осяяла обличчя матері чоловіка, не обіцяла мені нічого хорошого.

– Саш, підемо в будинок! Твоя матір їде вже! – скомандувала свекруха, гордо продефілювавши повз мене і схопивши Саньку за руку. – Зайнятися нічим, так? Приїхала, не полінувалася. Іди краще чоловіка ублажай, а то, не приведи Господи, кине ще.

Я не стала вступати з нею в суперечку – сумнівалася, що почую хоч що-небудь новеньке. Коник свекрухи – брехати, як попало. А на образи її фантазія занадто бідна. Я вирвала руку дитини, посадила сина в машину і ми поїхали. У дзеркало заднього виду я спостерігала, як свекруха махає кулаком мені в слід. І п’яти хвилин не минуло, як почав надзвонювати чоловік. – Як ти могла побити мою маму на очах у дитини? Зовсім зайнятися нічим? – почав кричати чоловік.

– Ніхто її не бив, у сина запитай. Хоча слід було-б: вона знову годувала його сухариками. – парирувала я.

– І що? Я все дитинство сухарики їв! І виріс!

– Так. А крім тебе, виросли ще гастрит і виразка! Хочеш, щоб твій син також мучився, як ти? – уїдливо поцікавилася я у чоловіка. – Вдома поговоримо. Я за кермом.

Поки ми їхали додому, в розмові з сином, з’ясувалося ще ось що: свекруха обіцяла онукові, що скоро вони будуть жити втрьох – він, тато і бабуся. А все тому, що «у мами є дядько, з яким вона скоро буде жити, кинувши тебе напризволяще. Але я тебе не кину – тільки ми з татом тебе любимо». Вислухавши дитини, я ледь переборола бажання розвернутися і як слід провчити свекруху. Це треба додуматися – подібну маячню вливати у вуха чотирирічній дитині!

Приїхавши додому, я влаштувала чоловіку потворну сцену: адже тільки за цей день свекруха кілька разів мене оббрехала – перед чоловіком і перед сином, нагодувала дитину всякою поганню, що їй робити суворо заборонено, а ще й відвезла його без мого відома.

– Твоя матір більше на гарматний постріл не підійде до Сашка! Ясно? – кричала я.

– Так зрозумів я, зрозумів. Не кричи. Пішли краще мультик подивимося, раз кіно скасовується.

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Свекруха обіцяла онукові, що скоро вони будуть жити втрьох – він, тато і бабуся. А все тому, що «у мами є дядько, з яким вона скоро буде жити, кинувши тебе напризволяще. Але я тебе не кину – тільки ми з татом тебе любимо»