Львів звик бути спокійним, але події на Сихові показали, наскільки тонкою може бути межа між громадською активністю та криміналом. Те, що почалося як чергове протистояння навколо мобілізації, переросло у справжній погром із перевернутими автівками та кувалдами в руках. Тепер емоції вщухли, і на зміну крикам прийшов холодний судовий протокол.
Хто трощив службові авто?
Офіс генпрокурора не став довго розбиратися в нюансах «колективного афекту». Під приціл правосуддя потрапили троє чоловіків, чиї дії вийшли за межі просто словесних образ. Найбільш резонансною стала історія двох молодиків — 21-річного та 28-річного. За даними слідства, вони не просто стояли натовпі, а активно підбурювали інших.
Але найцікавіше — це їхні «танці» на капоті. Правоохоронці стверджують: хлопці особисто блокували рух позашляховика військовослужбовців, стрибали по ньому, а згодом і взагалі перекинули автомобіль. Уявіть собі видовище: цивільні, які в люті руйнують майно Збройних Сил у воєнний час.
Третій учасник драми, 45-річний львів’янин, обрав іншу тактику. Він не ламав метал, але, за версією обвинувачення, провокував конфлікт, шарпав військових за одяг, намагаючись зірвати форму, і сипав образами. Кожному з них інкримінують перешкоджання законній діяльності ЗСУ в особливий період.
«Мені дали кувалду»: сповідь каяття та заперечення
У залі суду атмосфера була напруженою. 21-річний Олег Кузик раптово змінив риторику. Від агресії на вулиці не залишилося й сліду — лише щире (чи вдаване?) каяття.
«Хтось дав кувалду. Я не знаю, хто це. З натовпу хтось дав мені цю кувалду. Далі я не знаю, як пояснити свої дії. Дуже шкодую за свій вчинок… Я каюся. Мені дуже соромно. Я готовий вести співпрацю зі слідством… У той момент я був під дією емоцій», — намагався виправдатися підозрюваний.
Його співкамерник по справі, 45-річний Володимир Кунинець, пішов іншим шляхом. Він категорично заперечив факт побиття військовослужбовця, хоча й визнав, що «смикнув за футболку». Мовляв, емоції взяли гору, але фізичної шкоди він не завдавав. Та суду ці пояснення здалися недостатніми.
Вердикт без права на заставу
Прокурор Олег Телефанк був невблаганним: санкція статті передбачає від 5 до 8 років ув’язнення. І суд погодився з обвинуваченням. Для всіх трьох обрали найсуворіший запобіжний захід — тримання під вартою на 60 діб, до 6 вересня 2026 року. Жодної застави, жодної можливості вийти на волю до розгляду справи по суті.
Нагадаємо, цей інцидент стався після так званої «виховної бесіди» ветеранів із учасниками масових заворушень. Чи стане суворий вирок уроком для інших, чи лише піділлє олії у вогонь суспільного напруження? Час покаже.
А що ви думаєте про таке рішення суду? Чи достатньо суворе покарання для тих, хто нападає на військових? Пишіть свою думку в коментарях та обов’язково поділіться статтею з друзями!
