На сороковий день після Різдва Христового християни відзначають Стрітення Господнє – свято зустрічі праведного Симеона з Немовлям Ісусом у храмі.
Саме ця подія стала основою традиції освячення стрітенських свічок, які в народі ще називають «громовицями». Про духовний зміст свята та символіку стрітенської свічки розповів о. Іван Жук, повідомляють на сторінці парафії Святого Миколая.
За його словами, свічка є не оберегом, а знаком Божої присутності в житті людини.
«Стрітенська свічка є видимим знаком невидимої Божої ласки, а світло віри, надії та любові має горіти в серці людини щодня, а не лише в особливі моменти», – наголошує священник.
Отець Іван пояснює, що стрітенська свічка не обов’язково має бути виготовлена з бджолиного воску, однак саме він укорінився в українській традиції як найкраща жертва Богові. Бджолу здавна вважали «божою трудівницею», символом мудрості, працелюбності та ощадливості, тому віск мав особливу цінність.
Священник також звертає увагу, що вірні часто освячують одразу кілька свічок – і це цілком виправдано, адже вони призначені для регулярної молитви протягом року.
«Ми освячуємо стрітенську свічку не для зберігання за образами, а для щоденної молитви, щоб з цим світлом приходити назустріч Господеві», – зазначає о. Іван Жук.
За його словами, у багатьох родинах збереглася гарна традиція запалювати стрітенську свічку під час спільної молитви або за обіднім столом, коли вся сім’я збирається разом.
Водночас священник застерігає від сприйняття стрітенської свічки як магічного засобу захисту від негоди чи нещасть. Світло віри, надії та любові повинно горіти в серці людини постійно, а не лише тоді, коли виникає небезпека.
Особливість стрітенської свічки полягає й у молитвах, які читають під час її освячення. Вони нагадують про унікальний момент зустрічі Бога і людини – коли Господь уперше дозволив людині взяти Себе на руки. Саме тому стрітенська свічка має особливу духовну благодать і супроводжує вірних у щоденній молитві протягом усього року.
