Виноградарі кажуть: “Хто правильно зберіг чубук — той наполовину виростив виноградник”. І це правда — адже турбота про майбутнє починається восени, коли руки дбайливо готують лозу до нового життя.
Від того, як саме нарізані, збережені й висаджені гілочки, залежить, яким буде новий виноградник — слабким чи повним сили.
Як правильно нарізати
Заготівлю чубуків проводять після листопаду, коли лоза визріває, але ще не встигла пересохнути. Найкращими вважаються однорічні пагони з добре розвинених, родючих гілок. Вибирають пружну лозу з рівною корою без тріщин і плям. Ідеальна товщина — близько олівця.
Нарізати варто відразу після обрізки: чубук довжиною 40–50 см із 3–4 живими бруньками. Верхній зріз роблять прямий, на 2 см вище бруньки, а нижній — косий, під нею. Так легше буде орієнтуватися, де верх, а де низ, і пагони не переплутаються під час висадки. Щоб не заплутатись у сортах, кожен чубук маркують — зв’язують у пучки й прикріплюють етикетку з назвою сорту.

Як зберегти лозу
Основне завдання — не допустити пересихання або передчасного проростання.
Є кілька перевірених способів:
- У підвалі або погребі. Чубуки загортають у вологу тканину або мох, кладуть у поліетиленовий пакет з отворами для вентиляції. Температура — близько +2…+5°C.
- У землі. Якщо підвалу немає, лозу можна прикопати в саду — на глибину 25–30 см, присипавши піском і землею.
- У холодильнику. Для невеликої кількості живців — найзручніше рішення: загорнути у вологий папір, потім у плівку, і покласти на нижню полицю.
Раз на місяць варто оглядати чубуки: якщо кора підсихає — обприскати водою, а з’явилася пліснява — провітрити й протерти слабким розчином марганцівки.
Коли і як висаджувати
Навесні, коли температура стабільно тримається вище +10°C, а земля прогріється, настає час висадки. Перед цим лозу дістають, оновлюють зрізи, нижній кінець на добу ставлять у воду — щоб пробудити вологу в середині гілки. Після цього можна укорінювати чубуки в пляшках або стаканах із ґрунтом, або висаджувати безпосередньо у відкритий ґрунт, якщо дозволяє погода. Головне — не заглиблювати надто сильно: дві бруньки мають бути під землею, одна — над поверхнею.