Поки Дональд Трамп обурюється діями Володимира Путіна і оголошує санкції проти найбільших російських нафтових компаній, за закритими дверима його представники продовжують торгуватися з соратниками Кремля про майбутнє України. Оглядач The Telegraph Девід Блер пише, що рідко коли був такий розрив між публічними заявами і реальними кроками.
За його словами, результат цих прихованих контактів виявився саме тим, чого Путін прагнув роками: фактична згода США розглядати врегулювання війни в Україні на умовах, вигідних Москві. «Немов у повторюваному кошмарі, Україна та решта Європи знову зіткнулися з перспективою того, що Трамп об’єднається з Путіним, щоб нав’язати Володимиру Зеленському мирну угоду», — зазначає Блер.
Він докладно пояснює, чому європейські країни бачать у цьому загрозу. Мова не в тому, що хтось «проти миру», а в розумінні того, чим закінчиться ситуація, якщо Кремлю віддати більшу частину того, що він вимагає. Путін, підкреслює автор, просто повернеться за рештою України — так само, як робив це раніше.
План із 28 пунктів, про який повідомляли ЗМІ, тільки посилює ці побоювання. За ним Україна повинна передати Росії весь Донбас — відмовитися від тисяч квадратних миль територій, які українська армія утримувала величезною ціною. Це також означало б втрату укріплених районів на неокупованій частині Донецької області, які захищають решту країни. Плюс — скорочення ЗСУ вдвічі і відмова від ракет великої дальності.
«Ці умови, якщо вони будуть реалізовані, нададуть Путіну найкращий можливий плацдарм для третього вторгнення в Україну з метою захоплення решти країни, ймовірно, після короткого перепочинку для поповнення арсеналів і відновлення сил», — пише Блер.
Єдиним «страхувальним механізмом» у цьому плані могли б стати реальні гарантії безпеки від США. Саме тому Україна постійно вимагала їх — тільки ризик нової війни проти Америки міг зупинити Путіна від чергового наступу. Але, як нагадує автор, форми гарантій бувають абсолютно різні — від символічних до дієвих. І Україна має гіркий досвід: Будапештський меморандум 1994 року, який мав захистити країну в обмін на відмову від ядерної зброї, виявився фактично марним.
Блер підкреслює: план все ще може бути змінений або повністю відхилений. Але якщо Київ буде змушений сказати йому «ні», європейським країнам доведеться зробити власний вибір — підтримати позицію України або спробувати уникнути конфлікту з Трампом. Дипломати Європи намагалися всіма силами уникнути цього розриву. Але якщо документ не буде перероблений, момент рішення може стати неминучим.
