“У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт, який може критично вплинути на забезпечення армії. Йдеться про законопроєкт 15112, відомий як законопроєкт про податки на посилки, через який ми можемо, ні багато ні мало, програти війну”, – пише військовий аналітик Олександр Коваленко у своєму Телеграм-каналі, передають Патріоти України, та продовжує:
“По-перше, складно говорити про моральність того, що відтепер посилки військовим від їхніх родичів за кордоном потрібно буде розмитнювати.
По-друге, буде набагато складніше замовити пульт до дрона, окуляри, перехідники та безліч іншого обладнання, без якого дрони не літають. І йдеться далеко і не тільки про дрони.
Міноборони не купує пульт до дрона або окуляри, тому що вони всі китайського виробництва. Усі «дрібниці» купуються завдяки волонтерській допомозі або на власну зарплату воїнів.
Замовлення волонтерів — це окрема історія: павербанки, грілки, одяг тощо. Якщо запровадять цей деструктивний податок, то, наприклад, AliExpress просто відключить доставку в Україну — і ми зіткнемося із серйозною проблемою приватних поставок для армії, які держава просто ніколи не зможе взяти на себе повною мірою.
Ніхто не змусить далекий AliExpress за пів року створити ІТ-систему і фінансову модель для автоматичної сплати податків в український бюджет. Їм легше відключити нас від поставок. Є й політичний мотив: китайці навряд чи підуть назустріч Україні на тлі агресивної критики на адресу КНР з боку українських політиків і санкцій проти китайських компаній.
Ба більше — може почати руйнуватися вся логістика комплектуючих в Україну. У масі звичайних посилок везуть заборонені до офіційного експорту тепловізійні камери і багато іншого.
Законопроєкт про оподаткування посилок — це смерть дронової індустрії та можливості FPV-пілотам повноцінно працювати.
І йдеться не тільки про дрони, а й про багато інших компонентів, які закуповуються в приватному порядку для армії — без можливості швидко їх диверсифікувати. Я мовчу ще про можливості нашої митниці просто обробити такий різко збільшений вал відправлень. Кожне будемо чекати місяць щонайменше.
Питання. Чи готова держава взяти на себе все те, що волонтери забезпечували для армії роками, після ухвалення такого закону? Щось підказує, що ні. А йдеться саме про ту категорію ресурсів, які на полі бою відіграють вирішальну роль — як у стримуванні ворога, так і в майбутніх питаннях контратак і контрнаступу.
Цей законопроєкт — камуфлет-пастка, зібрана нашими ж руками. Або, простіше кажучи, саботаж, диверсія. Називати можна як завгодно — суть не змінюється”.
