Обвалення до рівня 2019 року рейтингів глави Кремля Володимира Путіна – це свідчення втрати їм “ресурсу сакральності” в РФ.
Процес “стиснення” рейтингу Володимира Путіна та “партії влади” зі статистичної аномалії перетворюється на стійкий тренд. Коли цифри ВЦВГД та ФОМ починають показувати негативну динаміку, це не просто коливання, а реальний прояв тектонічних зрушень під фундаментом Кремля.
Про це пише політичний оглядач “Сіто Сократа”.
Поточне падіння довіри до президента на 5 п. п. за тиждень (з 76% до 71%) і антирекорди “Єдиної Росії” – тільки верхівка айсберга.
Є низка причин, які пояснюють, чому “тефлоновий” імідж влади почав пригоряти.
Довгий час легітимність Путіна будувалася на негласному контракті: “ми обмежуємо ваші свободи, але гарантуємо безпеку та стабільність”. Події останніх років, включаючи трагедію в “Крокус Сіті Холлі” і нездатність захистити прикордонні регіони, а потім майже всю Росію, нівелювали даний пункт.
Кремль опинився у пастці власної риторики: поки спецслужби полювали за “екстремістами” у соцмережах, реальна загроза прийшла з флангу, який вважався “зачищеним”, інакше навіщо була потрібна “СВО”? У свідомості обивателя постало питання: якщо “сильна рука” не може захистити людей у столиці, то навіщо вона потрібна? Такий психологічний надлом і відбив опитування ФОМ від 27-29 березня, зафіксувавши рекордне падіння довіри.
Паралельно рейтинг Єдиної Росії опустився до мінімуму з 2022 року. У політичній вертикалі РФ партія завжди була “громовідводом” для негативу, але тепер вона стала токсичним активом. В умовах затяжного конфлікту та інфляції, яку навіть офіційний Росстат не може приховати за “індексом олів’є”, ЕР асоціюється виключно із заборонними ініціативами та зростанням цін.
Більше того, партія влади остаточно втратила суб’єктність, перетворившись на департамент адміністрації президента. Для виборця це відсутність зворотного зв’язку. “Єдина Росія” не вирішує проблеми, а лише їх “забовтує”, що викликає глухе роздратування навіть у лояльного раніше електорату.
Нині навіть помірковано патріотичні Z-канали дедалі частіше критикують соціальний блок уряду, фіксують розрив між “переможними реляціями” у телевізорі та цінниками у магазинах. Мілітаризація економіки, так зване військове кейнсіанство, дає зростання ВВП на папері, але вимиває товари та кадри з цивільного сектора.
Зростає інфляція, й у результаті зростання ціни базові товари (яйця, олію, паливо) б’є по найвірнішому електорату Путіна, тобто. по пенсіонерам та бюджетникам. На цьому тлі нестача імпортних медикаментів та запчастин стає побутовою реальністю, яку неможливо перебити пропагандою.
Глибинний народ втомився як від усієї поточної політики, а й від відсутності образу майбутнього. Вся ідеологія Кремля зараз перетворена на минуле: “діди воювали”, “традиційні цінності”, “відновлення імперії”. Для молоді та середнього класу у великих містах цей дискурс виглядає як спроба затягнути країну в запорошений підвал історії.
Як результат, падіння рейтингу як форма пасивного протесту. Люди не виходять на площі, адже страх репресій великий, але вони відключаються від системи. Коли ФОМ фіксує падіння довіри, це означає, навіть ті, хто звик відповідати “так” соціологам, почали сумніватися.
Силовики та чиновники Путіна намагаються усунути ситуацію новими хвилями репресій та імітацією бурхливої діяльності, але соціологію обдурити складно. Падіння рейтингів Путіна до рівнів 2019 року – явний сигнал про те, що “ресурс сакральності” вождя вичерпано. Система тримається на інерції та силовому апараті, але моральне лідерство втрачено. Якщо раніше Путін був “над сутичкою”, то тепер він уособлює всі проблеми від нескінченної війни до бензину, що дорожчає. І цей процес ерозії довіри вже навряд чи вдасться повернути назад простими перестановками у кабінетах чи новими гаслами.
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятись від авторської.
