“Путін вчергове наговорив багато про те, як сиплеться фронт і як російські війська захоплюють все, що можна. Схоже, Путін, не чекав, що в україно-американських переговорах буде прогрес. Тепер його поведінку можна трактувати перш за все, як бажання зістрибнути з домовленостей з Трампом чи точніше, як чергову спробу підняти ставку, щоб затягти переговори”, – про це у Фейсбуці пише політолог Вадим Денисенко, інформує UAINFO.org.
“Давайте спробуємо трохи ширше подивитися на логіку Путіна, а відтак на його подальші дії.
Першопричини війни
24 лютого 2022 року війна почалася не тому, що Путін хотів захопити Україну. Це, з його точки зору, було обовʼязковим призом в більш глобальній грі. Тоді, головна ціль війни зводилася до трьох речей:
– стати третім полюсом світу;
– отримати безмежний поліцейський контроль на пострадянському просторі;
– зупинити деславʼянизацію Росії завдяки 30 млн українців.
Жоден із цих пунктів недосяжний для Путіна, як би не закінчилася війна. Це прекрасно розуміють в Кремлі, а тому першопричини війни у 2025 році дещо трансформувалися.
Нові першопричини війни
Наприкінці 2025 року, «першопричини», схоже, наступні:
– повернутися у світовий порядок денний, через зняття санкцій і часткове повернення на певні ринки;
– не допустити політичної залежності від КНР в найближчі 10 років через диверсифікацію економічних і геополітичних спроможностей Росії в контексті протистояння між США та Китаєм.
– спробувати підняти ставки, ставши локомотивом при ослабленні ЄС (росіяни виходять з думки, що це обʼєднуюча ідея для КНР та США, а ЄС в цій моделі не має субʼєктності).
– змінити владу в Україні на більш лояльну до себе.
Тут ми маємо ключову дилему Путіна: два перші питання однозначно вказують: війну потрібно завершити зараз. Третє питання спокушає продовжити війну. А питання України має два варіанти відповіді.
Українська дилема
В питанні України Путін не може дати відповідь на одне питання: його ціль спробувати знищити Україну з усіма відповідними економічними та демографічними втратами для Росії чи спробувати змінити українську владу через 1-2 електоральні цикли.
І тут на столі лежать наступні карти:
– Путін не хоче більше чекати;
– Путін боїться внутрішньої фронди, якщо зараз він не вирішить «українське питання»;
– Путін вважає, що російська економіка має запас, як мінімум, до середини 2027 року, а за цей час Україна посиплеться (10 місяців тому, він так само вірив у літній наступ, між іншим).
– Зараз нема відповіді на питання, а що буде, якщо зараз послати Трампа.
Заяви США про посилення контролю над тіньовим флотом і спроби росіян перевести частину цього флоту під російський прапор і під захист російських військових – це шлях в нікуди. Він призведе лише до збільшення втрат російського бюджету.
Але, при цьому, Путін розуміє: до початку серйозних структурних проблем в економіці є приблизно 18 місяців.
Тому зараз він точно буде тягти час. Він не піде на швидкий мир без реальної загрози зі сторони США…”, – констатує політолог.
