Американський “мирний план” по завершенню війни в Україні, написаний під диктовку Москви, поступово зазнає змін. І хоча початкових 28 пунктів уже немає – вони трансформувалися у чотири документа, зміст цього “плану” Трампа все одно залишається нерайдужним для України. Щоправда, на зустрічі в Берліні європейці та американці запропонували Україні такі гарантії безпеки, які канцлер Німеччини Фрідріх Мерц назвав “схожими на 5 статтю НАТО”.
Та є одне “але”. Росія вперто наполягає на тому, що не визнає жодних змін, внесених до “мирного плану” США із 28 пунктів. Ба більше, Путін продовжує переконувати, що Росія доб’ється “звільнення своїх історичних земель військовим шляхом, якщо Київ відмовиться від розмови по суті”, тобто відмовиться підписати акт капітуляції.
Військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко розповів Главреду, чи здатен нинішній “мирний план” призвести до завершення війни, за яких умов у новому році відбудеться злам у війні, які проблеми виникнуть у більшості країн світу в разі вирішення територіального питання так, як це пропонують Трамп і Путін, чому бої не зупиняться ні на Різдво, ні у 2026 році, а також чому Росія вже програє війну.
Як ви оцінюєте трансформацію “мирного плану”, який пройшов шлях від 28 пунктів Трампа-Віткоффа-Путіна до переліку тих ідей, на яких зупинилися під час переговорів у Берліні? Наскільки тепер усе це виглядає прийнятним для України?
Навіть зараз усе це залишається неприйнятним для України. Особливо зважаючи на те, що ми маємо справу з Російською Федерацією. Втім, головне тут інше: озвучені зараз Україні пропозиції абсолютно не влаштовують Росію.
Багато хто не розуміє, що насправді відбувається з “планом миру”. Стів Віткофф за участі РФ передав Трампу, а згодом і нам не план миру, а план капітуляції України, який складався з 28 пунктів. Перед українськими дипломатами постала задача з повагою до Трампа, щоб його не дратувати, максимально переробити цей “план” так, щоб Трамп визнав його класним, а Росію він взагалі не влаштовував. Москву влаштує тільки підписання Україною акту капітуляції з 28 пунктів.
Усе, що ми бачимо зараз, є досягненням нашого дипломатичного корпусу. Були докладені колосальні зусилля, щоб без роздратування і заяв про те, що нас це не влаштовує, не відповідає нашій Конституції, суперечить нашому світогляду і меті, почати працювати над тим, щоб настільки трансформувати “план”, аби він став максимально неприйнятним для Росії. Тож зараз ми створюємо “мирний план” не для того, щоб він виконувався, а для того, щоб Росія відмовилася навіть розглядати його. Саме так і буде.
Сьогодні наша основна задача – це продовження виснаження Росії. Хоча США до цього не готові. В американців дії у цьому напрямку змінюються в залежності від фаз Місяця: то вони воюють із Росією і називають її “паперовим тигром”, то вони ладні з нею товаришувати та “пиляти” післясанкційні гроші.
Важливо, щоб США, насамперед Трамп, максимально розчарувалися в Росії. Та поки що Стів Віткофф – близький товариш та партнер Трампа – має на нього більший вплив, аніж події, які відбуваються на цьому дипломатичному треку.
Втім, це тимчасове явище. Адже скоро буде рік, як Трамп є президентом США, але при цьому якогось фінансового профіту від усіх цих мирних перемовин не отримує. Натомість він має профіт від того, що американські компанії військово-промислового комплексу отримали контракти загальною сумою на 10 мільярдів доларів. Трамп бачить, що від війни в Україні можна отримати більше, ніж від ефемерних домовленостей і постійних витрат на проведення якихось переговорів. Тому, думаю, в Трампа скоро спрацює інстинкт бізнесмена.
Для України головне, щоб Трамп зрозумів, що йому вигідніше не влаштовувати боротьбу за якусь миротворчу місію, а почати діяти так, як діяв Байден – надавати українцям стільки зброї, щоб вони могли воювати і завдавати шкоди Росії. Тим більше, на полі бою ми вже демонструємо те, що Росія виснажена, і ми можемо на неї впливати як у зоні бойових дій, так і в російському тилу, навіть глибокому.
Якщо Росія категорично відкине берлінські напрацювання, то що далі, як діятиме Трамп щодо Росії? Ви справді думаєте, що Трамп може почати діяти так, як діяв Байден – постачати зброю і допомагати Україні?
Трамп не буде, як Байден, “надавати” зброю – він буде її продавати. Саме цим він зараз і займається. Адже вся зброя, яка зараз надходить від США, – це не подарунки, а продаж через європейців. Президент Зеленський ще навесні 2025 року пропонував це Трампу, але тоді американський президент відмовлявся. Втім, у липні він погодився. І це був серйозний прогрес у зміні позиції Трампа. Все-таки жага заробляти гроші є домінантною у нього. Якщо Трамп зрозуміє, що завдяки американському ВПК у 2026 році можна заробити не 10 мільярдів доларів, а 20-30 мільярдів, то він поступово, крок за кроком, почне змінювати позицію.
Трамп – не та людина, яка здатна одразу змінити позицію. Він – людина-казино, в якої сьогодні грає червоне, а завтра чорне. Але в казино є ще й зеро, тому інколи випадає і зеро. В залежності від того, що випаде, і будуть формуватися наші відносини з Трампом. Зі Штатами загалом у нас відносини не змінюються, адже Трамп – це людина, яка прийшла до влади та пішла.
До речі, ми можемо навіть відмовитися від взаємодії зі Сполученими Штатами. Місяць тому Зеленський сказав, що ми обираємо між своєю гідністю та партнером, від якого, ймовірно, доведеться відмовлятися. Йшлося саме про США і Дональда Трампа.
Як би зухвало це не звучало, ми даємо шанс Трампу проявити себе, при цьому не руйнуючи зв’язки зі Сполученими Штатами як із країною, яка є одним із наших найважливіших партнерів (знов-таки Трамп прийшов і пішов). А Росія, на жаль, залишається і є нашим ворогом сторіччя поспіль.
Навіщо Трамп обмежив дію пропозиції США для України, яка була озвучена в Берліні? Навіщо встановлює ці рамки саме для нас? Адже частина військових аналітиків говорять про те, що “зараз м’яч на полі Росії”.
А що тут скаже Росія? “Ми погоджуємося на цей “мирний план”, він для нас ідеальний”? Москва цього ніколи не скаже.
Дипломатично Росія не може діяти в такому широкому спектрі, як Україна. Деградація РФ впливає на її можливість комунікувати з колегами з інших країн. Звісно, комунікувати з країнами Африки та Центральної Азії росіяни можуть, але в Європі вони можуть говорити лише зі своїми маріонетками.
На відміну від Росії, Україна зараз може повноцінно використовувати дипломатію. Тим більше, цією справою у нас займаються професіонали, на відміну від США. І завдяки дипломатії Україна з європейськими партнерами може, зберігаючи їхню прихильність і підтримку, висувати Росії такі умови, якими вона не буде задоволена. Вона вже не задоволена.
Якщо говорити про мирний договір, а не акт капітуляції, то ми повинні отримати таку угоду, щоб вона повністю відповідала нашим вимогам і позиціям, зокрема щодо територіальної цілісності, гарантій безпеки та іншого. Поки що такого договору ми не отримали. Але головне, що і Росія не отримала підписання нами акту капітуляції.
А дедлайни Трамп постійно встановлює. Це почалося відтоді, коли він пообіцяв, що за 24 години закінчить війну в Україні. Часом складається враження, що Трампу встановити часові межі для України, наприклад, Різдво, порекомендував Віткофф після того, як почув це від Дмітрієва або Ушакова. Тому що це практика Росії та її армії: “взяти Покровськ до нового року”, “захопити Одесу до 9 травня” тощо. Росіяни полюбляють встановлювати дедлайни. Але на полі бою і в дипломатії не може бути дедлайнів. Дедлайн – це профанація, яку вигадують нездари.
З огляду на це можемо зробити висновок, що здібності сучасних російських дипломатів та військових не відповідають їх посадовим обов’язкам, тому що вони – нездари.
Та сама історія зараз і в США. Кого з оточення Трампа ми можемо назвати професійним дипломатом? Єдиний більш-менш поміркований і достатньо освічений діяч – Кіт Келлог – йде з січня 2026 року з пулу нездар. Залишається Марк Рубіо – не такий міцний та потужний, як Келлог, але у нього за плечами є офіцерське лобі. Тобто за ним стоїть американській генералітет. Але Рубіо поки що слабший за Келлога.
Решта оточення Трампа – це нездари в питаннях дипломатії. Яскравий приклад: врегулювання міжнародних конфліктів та війн було покладено на ріелтора. Це “чудовий” вибір! Звісно, у ріелтора є досвід врегулювання складних ситуацій у світі! Саме тому Таїланд і Камбоджа знову почали один одного обстрілювати. Хоча Трамп уже приписував собі владнання цього конфлікту.
Напевно, найбільш змістовною частиною переговорів у Берліні, стали запропоновані Україні гарантії безпеки. Наскільки переконливими вони виглядають? На що вони більше схожі – на 5 ст. Статуту НАТО чи Будапештський меморандум?
Я не вірю в пункти запропонованих гарантій безпеки. Вони не будуть працювати. Це знов-таки елемент політичної гри, не більше і не менше. Від цього не слід очікувати нічого масштабного.
До того ж виникає питання – для кого ці гарантії безпеки? Для мешканців Ужгорода та Чернівців, Івано-Франківська та Львова? А як же гарантії безпеки для мешканців Токмака, Мелітополя тощо, вони взагалі будуть? Ні. Тобто це питання тимчасово окупованих територій і вільних територій України. Європейцям та американцям цього не зрозуміти. Ми ніколи не побачимо європейських військовослужбовців, які будуть захищати наші позиції.
Уявімо, що в нас з’являється певний контингент з Європи, умовні французькі легіонери або експедиційний корпус зі Штатів. Росія за півроку починає наступ. Що цей контингент буде робити? Вони почнуть захищати наші території? Вони будуть так само, як і наші хлопці, рік або два залишатися на “нулі” без відпусток, щоб захищати Україну? Думаю, ні. Вони відразу вирушать до свого Вісконсину, Чикаго, Торонто, Парижу тощо. Але при цьому ми не отримаємо тієї безпеки, на яку сподіваємося.
Ми побачимо лише красування та дефіле у центральних парках та на центральних вулицях міст – гарних хлопчиків у чистому камуфляжі з орденами та медалями, отриманими за навчання в районі альпійських схилів. А реальної дії в зоні бойових дій – ні. Щойно розпочнеться чергова гарячка, європейський контингент повернеться додому, бо це не їхня війна.
Це елементарне пояснення. Жодні гарантії безпеки від інших країн та інших армій ніколи себе не виправдовували. Єдина армія, яка може захистити ту чи іншу країну під час вторгнення, – це власна армія цієї країни. Тож основну гарантію безпеки Україні можуть забезпечити лише Сили оборони України. Все інше – це дипломатичні маніпуляції. Триває дипломатична гра, яка не буде змінюватися ще досить тривалий час.
Трампу потрібно отримати Нобелівську премію миру. Він може її отримати, тільки зімітувавши мирний процес задля врегулювання великого конфлікту, великої війни. Поки що жодного разу йому це не вдалося.
У комітеті, який присуджує цю премію, перебувають люди, IQ яких набагато вище, ніж IQ середньостатистичного равлика. І Трамп аж ніяк не може впевнити цих людей у тому, що він є найбільшим миротворцем у світі, який заслуговує на Нобелівську премію миру. Тож Трамп ніколи цю премію не отримає. Відповідно, у певний момент відбудеться екзистенційний злам у свідомості Трампа, і він почне діяти інакше.
Як би це не прозвучало для пацифістських поборників, але, якщо Трамп почне свою спецоперацію у Венесуелі, це дасть нам козирі і можливість розмовляти з ним інакше. А як же, найбільший миротворець у всесвіті розпочав війну у Латинській Америці! І це не боротьба з наркокартелями, а претензія на повну нейтралізацію диктатури Мадуро. Мадуро, звісно, заслуговує на шибеницю або розстріл, але факт залишається фактом: якщо Трамп піде на це (а він піде, бо дуже хоче венесуельську нафту), ми зможемо використовувати цей елемент навіть в інформаційному полі проти США. Це значно зменшить тиск американців і їхню миротворчу браваду.
Після переговорів у Берліні не було жодних конкретних заяв щодо питання територій, але, судячи з того, що згодом сказав Трамп (“територія вже втрачена, вони втратила територію”), Україні будуть нав’язувати окреслену раніше схему: Крим і Донбас залишаються під контролем Росії, Запорізька і Херсонська області заморожені по лінії розмежування, із Сумської, Харківської, Дніпропетровської областей російські війська виводяться. Наскільки такий варіант прийнятний і чим небезпечний для України?
Такі недолугі фрази говорить людина, але питання держав в історичному контексті вирішує саме час.
Усе, що наговорив Трамп, не забудуть, а внесуть у Вікіпедію, особливо в сатиричний розділ. А от про Україну писатимуть як про найбільш масштабну та криваву війну на європейській частині континенту з часів Другої світової. Трамп завжди говорить повну маячню. Як можна серйозно коментувати слова Трампа, якщо він вважає, що “Крим із чотирьох сторін омивається океаном”! Він розмовляє зі своїм електоратом, а його електорат – це “креветки”. Саме такий інтелектуальний рівень його заяв. Співчуваю нашим дипломатам, адже їм постійно доводиться співпрацювати з такими людьми.
Інтелектуальний рівень українського та європейських суспільств вищий, ніж у середньостатистичної техаської “креветки”. Тому тут розуміють, що заяви Трампа зараз ні про що: сьогодні він говорить одне, завтра інше, післязавтра третє тощо. А за певний час уже не Трамп буде президентом США. Тобто переживемо і цей casus belli. А Трамп для багатьох країн і міжнародних інституцій – це реальний casus belli: він просто провокує конфліктні ситуації та детонує їх. Здається, він навіть не розуміє, що таким чином він розхитує і підриває авторитет США.
Як можна віддавати захоплені території окупанту і визнавати їх його власністю? Як?! Є фундаментальна основа міжнародного права – суверенність та недоторканість кордонів будь-якої країни. Неможливо йти на якісь перемовини з країною-агресором. Агресора потрібно придушувати і тиснути на нього. А Росія, як відомо, захопивши українські території, вже внесла їх у свою конституцію як частину РФ. Безумовно, це не відповідає міжнародному законодавству.
Крим досі не визнаний. І його ніхто не визнає російським. Чому? Тому що у кожній країні є спірні території: Бельгії, Туреччині, Франції, Італії, Великобританії, Іспанії, Португалії – у всіх. Якщо зараз запустити цей процес і визнати захоплені українські території російськими, це буде не тільки руйнуванням міжнародного права щодо суверенності та недоторканності кордонів, а руйнуванням Вестфальської системи світоустрою, яка була побудована після 30-річної війни в Європі 1618-1648 років. Тільки після цієї найкривавішої війни, коли майже повністю зникло населення Німеччини, було встановлено Вестфальську систему світоустрою.
Тож заяви Трампа є руйнівними для всього світу. І він забуває, що, як і в будь-якій іншій країні, в США є свої територіальні питання, які досі не вирішені, наприклад, Каліфорнія або Техас (де мешкає переважна більшість виборців Трампа). Мексика досі вважає ці території своїми. Тож Трамп сам собі встромляє палку в колесо того “лісапету”, на якому він пре.
Наскільки реалістичною є ідея про перемир’я на Різдво?
Перемир’я на Різдво точно не буде. Росія вже не раз влаштовувала різні перемир’я, але жодного разу їх не дотримувалася. А перемир’я було виключно на тих територіях, звідки росіяни намагалися вивезти тіла своїх загиблих і водночас провести розвідку. На інших ділянках фронту їхня активність тільки зростала.
Так само і на Різдво Росія не зупиниться, вона не може зупинитися. Вона зараз намагається продемонструвати, що в нинішньому темпі вона здатна воювати ще тривалий час. Але це спірне питання.
Росії важливо зараз, у зимовий період, продовжувати свої наступальні дії, і її війська це робитимуть.
Якщо Україні таки нав’яжуть “мирний план” у нинішньому вигляді, якими будуть наслідки? Це шлях до миру чи призупинення бойових дій, чи це взагалі не спрацює, і війна триватиме, навіть якщо щось підпишуть?
Бойові дії не зупиняться. Ніколи. Може зменшитися інтенсивність бойових дій, але це не скасовує і не змінює основну задачу Росії – захоплення наших територій.
Нинішній “мирний план” – це чергові Мінські домовленості. У “Мінську” завжди першим пунктом було припинення вогню, але нам чомусь постійно нав’язували вибори, 5-й пункт. Так само і зараз: не йдеться про припинення вогню, і чомусь адміністрація Трампа передусім наполягає на виборах в Україні. Які можуть бути вибори в країні, яка воює? У Трампа хоч читали Конституцію України? Як вони уявляють вибори без гарантій безпеки та припинення вогню? А американці не можуть цього нам гарантувати, тому що припинення вогню залежить виключно від Російської Федерації, яка припиняти його не готова.
Все це якісь фантастичні пункти, бо більшість представників західної дипломатії до реальності не готові. Дехто на нашому боці, і це нам допомагає, але це точно не оточення Трампа.
А що може змусити Росію припинити війну?
Виключно виснаження. Її повне виснаження і втрата ініціативи на полі бою у форматі наступальних та оборонних дій. Так, на більшості напрямків російські війська зараз наступають і захоплюють території. Але – повільно. За підсумками 2025 року ми побачимо 4100-4200 кв км захоплених територій.
Для порівняння – за рік Першої та Другої світових воєн відбувалися набагато масштабніші події. Свого часу за рік Радянський Союз встиг не тільки відступити, але й піти в наступ. І території, які звільнили радянські війська, вимірюватися за зовсім іншими параметрами. Зараз росіян загинуло більше мільйона, але при цьому щомісяця вони вигризають 200-300 кв км, щонайбільше 500 кв км. Росії вже не вистачає ресурсу, потенціалу. Російські війська можуть повзти, але, з іншого боку, ми бачили, як вони провалили наступальні дії на Добропіллі та захоплення Куп’янська, де була повністю зірвана інфільтрація, а також як вони гальмують на інших напрямках. Покровськ і досі не захоплений, хоча росіяни об’явили його оточеним і захопленим. Там тривають інтенсивні бої, причому боєзіткнення відбуваються не на північних околицях міста, а у центральних районах.
Все це свідчить про те, що Росія не має того потенціалу, який у неї був у 2022 році. Наша задача – її максимально виснажити. Після цього розпочнеться зворотній процес. Коли країна не може тримати оборону, вона починає відступати. Це цілком може відбутися і з російськими військами.
В історичному контексті Росія показала себе як країну, яка не має можливості вести великі війни. І вона програє війну в Україні. Росія намагається втримати ситуацію локальними тактичними діями та демонструвати свою спроможність наступати, а також масштабним терором проти цивільного населення.
Все, що в Росії є, – це велика кількість людського ресурсу, який виконує задачі тактичного рівня (навіть не оперативно-тактичного): захопити лісосмугу, поле, село на 10-15 хат. І через певний час, втративши величезну кількість людського ресурсу, росіяни підходять до якогось великого міста, наприклад, Гуляйполя чи Костянтинівки, чи Сіверська, та починають його штурмувати. І це розтягується ще на півроку-рік або й більше, при цьому у “м’ясорубку” відправляється колосальна кількість людського ресурсу.
Тобто це довготривала велика війна, яка для Росії стала величезною ганьбою. Зараз російська пропаганда в ейфорії і вигадує різні епічні епітети для назв цієї війни, але насправді це ганьба, якої не було з часів Афганської або Чеченської війни.
Ані Росія, ані Радянський Союз, ані Російська імперія не знали такої поразки, таких втрат і такої ганьби, в яких би війнах вони не брали участь. Адже пропорції втрат, захоплених територій і результатів за відповідний період часу – це абсолютні ганьба та приниження Росії.
Поділіться, будь ласка, вашим прогнозом на 2026 рік щодо війни? Чи бачите ви перспективи припинення війни чи паузи в ній?
Перспективи припинення бойових дій у 2026 році немає. В зимовий період бої точитимуться більше у міському форматі: росіяни обмежаться бойовими діями в межах Покровська, Мирнограда, Гуляйполя, Костянтинівки, Сіверська, Лиману та Куп’янська. Тому взимку не буде захоплення великих площ наших територій, бо переважно бої точитимуться в містах.
Тим не менш, Росія в 2026 році планує збільшити кількість мобілізованих, підвищити рівень рекрутингу та інших методів, які б дозволили використовувати велику кількість людського ресурсу. Основна задача росіян – це не підтримка ВПК, який деградує, а ведення війни людьми. Росія орієнтуватиметься на продовження війни людським ресурсом.
Наша задача на наступний рік – підготуватися і адаптуватися до цієї загрози. Така загроза вже реалізовувалася в 2025 році, і ми бачили, що собою являють російські штурми, які ведуться переважно піхотою. Наступного року їх буде навіть більше. Адаптивність до таких загроз і викликів дуже важлива для нас.
У 2022-2024 роках ми ставили перед собою задачу виснаження механізованої компоненти росіян: танків, бойових броньованих машин тощо, тобто техніки, якої в них було набагато більше, ніж у нас. Ми впоралися з цією задачею. В 2025 році і зараз наша задача – це виснаження російського людського ресурсу. Якщо ми зможемо впоратися з цим у 2026 році, не виключаю, що відбудеться серйозний злам у бойових діях.
