Поки політики та генерали збираються в Німеччині на Мюнхенську конференцію з безпеки, російський диктатор Володимир Путін стикається з гострою кризою людських ресурсів в Україні. Про це повідомляє The Telegraph, передають Патріоти України.
Видання зазначає, що російська армія не може знайти достатньої кількості добровольців – навіть вербуючи їх у в’язницях та різних країнах третього світу – щоб замінити втрати на полі бою в Україні. Наводяться дані, що втрати Росії на фронті оцінюються в 35 000 осіб на місяць.
В статті також йдеться, що хоча російські війська продовжують повільно просуватися вперед, їхні темпи є вкрай повільними: у деяких секторах вони становлять лише 15–75 метрів на день.
Вказується, що це повільніше, ніж багато виснажливих наступальних операцій Першої світової війни, таких як битви на Соммі або Пашендале. При цьому, людські втрати країни-агресора є такими ж або навіть більшими.
“Росія фактично перейшла від втрат техніки до набагато більших втрат особового складу. Штурмові формування та канали набору новобранців, що забезпечують фронт, були розроблені з урахуванням їхньої витратності. Система побудована таким чином, щоб витримувати виснажливу війну, навіть за умови значних людських втрат”, – заявив Майкл Кофман з Фонду Карнегі.
За інформацією джерел видання в розвідувальних колах, Путін, схоже, зараз проводить “таємну мобілізацію”. Звичайні піврічні цикли призову, які історично становили близько 130 000 осіб за один набір, були замінені системою безперервного призову.
Це має на меті приховати реальну кількість призваних чоловіків. За даними, призвані резервісти, які зазвичай призначаються для охорони інфраструктури та виконання завдань у тилу, насправді перенаправляються до формувань на передовій.
Підкреслюється, що ця нова таємна мобілізація насправді є навіть більшою, ніж та, що відбулася у 2022 році, і саме тому Путін так прагне зберегти її в таємниці.
Водночас, як підкреслює видання, очільник Кремля не виявляє жодного бажання до переговорів. Не виключено, що стратегія Путіна полягає у витривалості, щоб пережити західну політичну згуртованість – такою, яка вона є.
На думку видання, якщо йому вдасться уникнути чергової політично згубної хвилі примусової мобілізації, він може розраховувати, що час залишається на його боці.
В матеріалі зазначається, що політична травма від “часткової мобілізації” вересня 2022 року, яка спричинила соціальні заворушення та масову еміграцію, залишається свіжою в пам’яті Кремля, але водночас російська військова машина потребує свіжого м’яса, щоб нагодувати м’ясорубку.
Хоча, як прогнозує видання, такі заходи можуть продовжити оперативну витривалість у короткостроковій перспективі, але вони не можуть тривати нескінченно.
Наразі на горизонті вимальовується перспектива повної обов’язкової мобілізації, яка є політично токсичною і соціально дестабілізуючою. “Це означало б значну ескалацію внутрішньої ситуації, що потенційно підірвало б стабільність режиму”, – прогнозує видання.
Також видання проводить ще одну паралель з Першою світовою війною. Затяжний військовий патовий стан в Європі та економічні труднощі всередині країни призвели до зміни режиму в Росії в 1917 році.
Тому не виключено, що в кінцевому підсумку саме російський народ знову повалить диктатора, коли усвідомить, як той зруйнував економіку країни та чоловіче населення. “Якщо економічний занепад прискориться, а втрати на полі бою продовжать зростати такими ж темпами, російське суспільство зазнає значного тиску”, – йдеться в статті.
Видання вважає, що Росія не може продовжувати цю війну нескінченно, відповідно, Україна може перемогти. Проте, як вказується в публікації, успіх залежить від стійкої та єдиної рішучості Європи.
