Режим аятол в Ірані почав тріщати по швах там, де на це найменше чекали — у лавах власних силовиків. Поки одні регіони тонуть у крові через сутички, інші міста святкують несподівану перемогу завдяки переходу поліції на бік опозиції.
Ситуація в Ірані стрімко виходить з-під контролю центральної влади, набуваючи ознак справжньої громадянської війни або повномасштабної революції. Найгучнішою подією останніх годин став випадок у місті Абданан, де правоохоронці відмовилися виконувати накази Тегерана. Замість того, щоб розганяти натовп кийками та кулями, поліцейські просто склали зброю та перейшли на бік мітингувальників. Місто буквально захопили антиурядові протестувальники, і правоохоронці вирішили приєднатися до жорсткої опозиції. На вулицях панує хаос: люди громлять урядові будівлі та палять машини, відчуваючи повну безкарність через підтримку вчорашніх ворогів у формі.
Проте не всюди перехід влади відбувається так «мирно» для силовиків. Зовсім інша картина спостерігається у провінції Ілам, зокрема в Малекшахі. Там розгорнулися справжні бої: тривають сутички між мітингувальниками та поліцією. На відміну від своїх колег з Абданана, місцеві силовики використовують усі методи, від сльозогінного газу до бойових набоїв, але придушити протести не виходить. Натовп, розлючений економічним колапсом та роками гніту, йде на штурм, попри втрати.
Весь цей вогняний вихор здійнявся в країні не на порожньому місці. Нагадаємо, що заворушення проти влади почалися в Ірані наприкінці грудня через обвал нацвалюти. Економіка країни, що роками перебувала під санкціями, остаточно посипалася, знецінивши заощадження мільйонів людей. Коли холодильник виявився порожнім, а майбутнє — примарним, іранці вийшли на вулиці, вимагаючи вже не просто хліба, а зміни політичного ладу.
Те, що ми бачимо зараз — це критична точка для Тегерана. Якщо прецедент Абданана пошириться на інші великі міста, утримати владу за допомогою лише страху диктатурі не вдасться. Силовики, які бачать, що їхні власні родини жебракують через недолугу політику керівництва, все частіше обирають бути зі своїм народом, а не захищати палаци чиновників. Вулиці Ірану продовжують палати, і кожна спалена машина стає символом незворотності процесів, що охопили країну на початку 2026 року.
