Почали їсти салат. Майбутній чоловік зморщився: “А що так пересолила?”. Таня зніяковіло посміхнулася, поставила йому запечену качку. Майбутній чоловік пожував шматочок: “Жорсткувата”. Йому не сподобалося і все інше. За клопотами Таня забула про головне – винце, вона довго його вибирала. Розлила, сказала: “Ну, за зустріч!”. Гість понюхав келих, трохи відпив: “Дешеве якесь”. Піднявся: “Так, подивимося, що у тебе з обстановкою”

Україна

Таня втомилася. Вона була одна вже шість років, з того моменту, як чоловік її залишив. Донька рік тому вийшла заміж, виїхала в інше місто. Тані було всього сорок два, чудовий вік для жінки. Друга молодість. Таня була господинею, смачно готувала, її солоні огірки з помідорами всі називали шедевром. І кому робити ці огірки? На балконі і так стояли лави нікому не потрібних банок.

“Не сохнути ж мені на самоті, такою гарною!” – говорила Таня подругам. А ті відповіли: “Ні! Шукай чоловіка! Вистачає одиноких”.

Одна з них і порадила Тані офіс під назвою “Найкращий чоловік”. Таня подумала, що це якось безглуздо і шкода – звертатися. Але з іншого боку – вже сорок два, ця цифра нервувала. Старий бабусин годинник деренчав і нагадував, що час іде.

І Таня звернулася у офіс. Привітна панянка в малинових окулярах сказала:

– У нас дійсно найкращі. Давайте разом подивимося, в нашій базі, сідайте поруч!

– Та так то всі вони красиві, – усміхнулася Таня. – А як пізнати людину? Як зрозуміти, що вона твоя?

– Це продумано, – відповіла жінка. – Ми видаємо на тиждень. Достатній термін, щоб зрозуміти – ваша чи ні? Варто продовжувати чи іншого шукати.

– Кого видаєте?

– Чоловіка!

– Як це?

– Так! Тиждень з вами. Слухайте, ми тут не наречені сором’язливі, ми відразу про справу. А ненормальних і божевільних у нас немає.

І Таня раптом зарядилась ентузіазмом. Їй неймовірно сподобалася ця ідея. Разом з малиновою пані вони вибрали п’ять кандидатів. Таня заплатила невелику суму, поспішила додому. Перший повинен був з’явитися вже сьогодні ввечері.

Таня одягла зелену сукню – кольору надії. І сережки, з діамантами, які діставала так рідко зі старої скриньки.

Дзинь! – дзвінок у двері.

Таня спершу зазирнула у вічко. І побачила троянди. Вона навіть ледь чутно запищала від радості. Відчинила двері. Чоловік був елегантний, так, як на фото.

Вони сіли за стіл, Таня всього наготувала. Букет вона поставила в центр столу. Таня крадькома дивилася на приємного гостя і думала: “Все! Інших і не треба. Цей!”

Почали їсти салат. Майбутній чоловік зморщився: “А що так пересолила?”. Таня зніяковіло посміхнулася, поставила йому запечену качку. Майбутній чоловік пожував шматочок: “Жорсткувата”. Йому не сподобалося і все інше. За клопотами Таня забула про головне – винце, вона довго його вибирала. Розлила, сказала: “Ну, за зустріч!”. Гість понюхав келих, трохи відпив: “Дешеве якесь”. Піднявся: “Так, подивимося, що у тебе з обстановкою”.

Таня взяла букет, простягнула йому: “Я троянди зовсім не люблю. До побачення”.

Вночі Таня трохи поплакала, їй було прикро. Але попереду ще чекали чотири зустрічі.

Другий суджений з’явився на інший вечір. Увійшов впевнено: “Ну привіт!”. Від нього пахло чимось міцним. Таня запитала: “Вже десь відзначив нашу зустріч?” Той посміхнувся: “Ой, ну годі тобі! Слухай, телевізор є? Там зараз матч починається. Заодно і обговоримо все”. Таня різко відповіла: “Телевізор вдома будеш дивитися”.

Вночі знову заплакала одна.

Через день прийшов третій кандидат. Не красень, стара куртка, неохайні нігті. І черевики в грязюці. Таня вже подумувала, як би чемно його розвернути. Але все-таки спершу вирішила нагодувати. Той їв жадібно, швидко і дуже нахвалював Таню. Вона навіть зніяковіла. Дістала соління. “Господи! – вигукнув не красунчик.

– Це ж найкраще, що я їв в житті!”

І тут пробив бабусин годинник. Не красунчик прислухався: “Це що за скрегіт такий?”. Він пройшов до кімнати, став на табуретку, оглянув годинник: “Зараз я його швидко! Є інструменти?”

І незабаром годинник вже стукав чисто і дзвінко, Тані було радісно чути такий ніжний звук. Вона подумала, що це знак. Не красунчик і повинен стати її чоловіком. Всім він хороший, майстровитий, а те, що черевики і нігті не дуже – дрібниця, відмиє, почистить. До того ж він був третім, щасливе число.

Тепер їм випала ніч. Так, Таня до неї підготувалася, сходила в салон краси, постелила шовкову білизни з великими трояндами (вона ж любила їх насправді). Коли Таня вийшла з ванної – її гість вже дрімав, прямо так, не роздягаючись. Таню це не збентежило. Вона подивилася на сплячого з ніжністю: “Втомився, бідний”. І обережно лягла під ковдру поруч.

А потім почався кошмар. Цей майстер почав хропіти. Віртуозно, голосно, насичено. Таня накривала подушкою себе, потім його, потім перевертала сонного хропуна – без толку. Вона не спала цілу ніч, вона нееее спала.

Вранці гість вийшов на кухню, де сиділа похмура Таня: “Ну що? Давай я з речами сюди вже ввечері?”

Таня похитала головою: “Ні, вибач. Ти хороший, але… Ні!”

Четвертий, бородатий, здався Тані героєм старого доброго кіно про геологів. Вона навіть дозволила йому диміти прямо на кухні. Бородач затягнувся, сказав: “Таню, тільки треба домовитися відразу. Я – чоловік вільний. Я люблю риболовлю, люблю з друзями кудись зганяти. І не люблю, коли мені надзвонюють і запитують – де ти, де ти? Добре?”

Таня подивилася, як він струшує попіл в горщик з орхідеєю, запитала: “Може, ти ще й по жінках теж?” Бородач посміхнувся: “А чого ж ні? Я ж кажу – свобода! Це нормально для мужика”.

Після нього Таня довго провітрювала кухню. У неї йшла обертом голова, вона відчувала, що дико втомилася, ніби з неї викачали всю енергію. Вона навіть не стала мити посуд.

Вранці Таня відкрила очі, за шторами було сонячно, цвірінькали радісні горобці. Таня раптом зрозуміла, як їй добре. Субота. Вона нікуди не поспішає, ніхто їй не заважає, ніхто не бубонить, не шарудить, не хропе. Посуд? Так вимиє коли хоче. Спокій і свобода.

І тут пролунав дзвінок: “Тетяно! Турбує офіс “Найкращий чоловік”. У вас сьогодні ще один кандидат, пам’ятаєте? Він чудовий, цей вже точно ваш!”

Тетяна буквально загорланила в трубку: “Викреслюйте мене! Видаляйте з бази! Нікого більше! Найкращий чоловік – той, якого немає!”

І з реготом відчинила штори.

Автор: Oлексій БEЛЯКОВ.

Фото ілюстративне.


Источник

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN