По-різному свого зятя уявляла, але не так. Він – мій ровесник

Моїй доньці Вікторії двадцять років, вона студентка, закінчує третій курс університету. З десяти років я виховувала її сама і завжди вважала розумною і розважливою дівчинкою.

Завжди мріяла, щоб вона отримала добру освіту, знайшла собі роботу до душі, вийшла заміж за коханого хлопця. Але ось з останнім пунктом вийшло непорозуміння.

Їй сподобався не красивий і перспективний ровесник, а 42-річний дядько з бородою. Ще й з колишньою дружиною і дитиною, яким він залишив квартиру, а сам живе на орендованій. Вчинок, звичайно, похвальний, але мені від цього не легше.

І я розгублена, чесно. Він людина цікава, годі й казати. Начитаний, програміст, характер у нього спокійний, багато захоплень. Словом, я розумію, чому він міг дочку зацікавити – вона у мене абсолютно не компанійська, а ось будь-які розмови про високі матерії, науку і книги це її. Але він – мій ровесник.

По-різному свого зятя уявляла, але не так. Ще й постійно відсиджується у нас вдома і мене це дратує. Ну не готова я бачити свою дівчинку поруч з дорослим чоловіком, який у батьки їй годиться. Це якось нерозважливо, правда? Чи я не права і безнадійно відстала від життя?

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

По-різному свого зятя уявляла, але не так. Він – мій ровесник