Для багатьох людей, чиє дитинство припало на часи СРСР, одним з найяскравіших спогадів є смак морозива. Бо це завжди було якесь маленьке свято. Хоча за ним часто доводилося стояти в чергах.
Але це все якось забулося. І зараз назви “Пломбір”, “Каштан” або “Плодово-ягідне” викликають миттєву ностальгію. Хоча тоді мало хто знав, а дехто й досі не здогадується про справжню історію радянського морозива.
Легендарний “ГОСТ 117-41” та його творець
Власне, почати варто з того, що радянське морозиво було зовсім не радянським. Взагалі саму його концепцію дуже давно придумали китайці. Але якщо не копати так глибоко в історію, то сучасні варіанти почали робити у Франції та Італії. Проте в нашій історії головними є США, де морозиво вперше почали робити промислово.
Власне, саме з Америки ще у 1930-х нарком харчової промисловості Анастас Мікоян привіз в СРСР обладнання та рецептуру. А легендарний ГОСТ 117-41 був затверджений у 1941 році та став стандартом на роки.
Згідно з цим стандартом там завжди були виключно натуральні інгредієнти. А це незбиране молоко, вершки, масло, цукор та агар або крохмаль, як стабілізатори. Жодних рослинних жирів або консервантів.
Сьогодні морозиво можна легко купити в будь-якому магазині, а в СРСР воно було дефіцитним
У результаті морозиво було дуже жирним, з насиченим смаком, але зберігалося максимум тиждень.
Чому радянське морозиво було таким жирним
Це не випадковість. Просто масло та жирні вершки були доступніші, ніж спеціальні емульгатори й стабілізатори, які використовувалися в інших країнах. Тому для гладкої текстури була потрібна висока жирність.
Це також додавало морозиву калорійності, що в часи, коли питання ситності їжі було дуже актуальним, вважалося перевагою. Але такий склад робив виробництво складним у логістиці, адже морозиво швидко псувалося, якщо його не реалізовували миттєво. Щоправда, зазвичай його розкуповували навіть не за дні, а за години.
“Плодово-ягідне” – бюджетна альтернатива
Якщо вершкові сорти були або дефіцитом, або коштували дорожче, то “Плодово-ягідне” за 7 копійок було доступне майже завжди. Його робили з фруктового чи ягідного пюре, цукру та стабілізатора.
Це було просте, кислувате морозиво, часто з кристаликами льоду. Хоча зараз переважно згадують про радянський пломбір, але колись багато дітей любили плодово-ягідне морозиво, бо воно класно освіжало у спеку.
Поступовий занепад стандартів
Але ті, хто розхвалює радянське морозиво і вже в голові подумали, що завжди мали рацію, помиляються. Чому? Бо суворі та дійсно класні стандарти 117-41 були непорушними лише до середини 1960-х років.
Поступово якість морозива погіршувалася, і у 1980-х туди навіть почали додавати рослинні жири
Тобто якщо ви народилися пізніше, то могли не куштувати такого морозива. Бо ГОСТ замінили технічними умовами. Якщо ж ваше дитинство припало на 80-і роки, то тим паче ви не їли морозива, яке так нахвалюють. Бо тоді масово почали використовувати замінники. Зокрема, вперше почали додавати в морозиво рослинні жири.
А тому сучасний “Каштан” чи “Пломбір”, який ви купите в супермаркеті, може бути навіть якіснішим за все те, що ви скуштували в дитинстві. Але ностальгія – це така річ, яка завжди домальовує все яскравіше.
