Після відпустки у мене залишилося багато приємних і незабутніх спогадів. Тепле море, смаглявий чоловік, приємна обстановка  – те, що рятує від буднів і примушує забути про все на світі. Я приїхала засмагла, відпочила і щаслива, а через місяць зрозуміла, що привезла з собою ще й сюрприз і тепер не знаю, що й робити

Україна

Після відпустки у мене залишилося багато приємних і незабутніх спогадів. Тепле море, смаглявий чоловік, приємна обстановка  – те, що рятує від буднів і примушує забути про все на світі. Я завжди пам’ятала, що курортний відпочинок має початок і кінець. Десять днів пройшли непомітно. Я приїхала засмагла, відпочила і щаслива. Так, повернувшись додому, мені було трохи сумно. Але я ні про що не шкодую.

Я знову повернулась до своєї улюбленої роботи, і одночасно зайнялася своєю донькою. Ми ходили по магазинах, жили як зазвичай. Я так скучила за своєю дівчинкою, яка відпочивала в селі у родичів разом з моїми батьками.

Мабуть, так мало статися, і через місяць після повернення додому я зрозуміла, що при надії. Це не входило в мої плани. Я вирішила порадитися з мамою з цього приводу. Вона порекомендувала залишити дитину і запропонувала свою допомогу в подальшому вихованні. Я розлучилася з чоловіком три роки тому і одна виховую свою дочку. Але батько моєї дівчинки і його батьки допомагають нам і не відмовляються від дитини. Моїм батькам по 50 років, вони працюють і теж надають підтримку мені.

Я не знаю що мені робити? Хіба можна мати дитину від незнайомця? Я про нього практично нічого не знаю? Він говорив, що не одружений. А що це змінює?

А може мені знайти цього чоловіка і сказати, що я при надії? Ні, я не розраховую на його допомогу. Тим більше, не збираюся нав’язувати свій погляд на те, що відбувається. В першу чергу, я скажу йому, що у нього буде дитина. Моя мама проти цього. Сказала, що самі виростимо і не треба нікого розшукувати. Мама завжди хотіла другу дитину, але я у них одна.

Якщо я приведу у світ собі другу дитину, моїй доньці буде не нудно. І я завжди буду знати, що у неї є ще рідна людина, крім мами і тата. Я теж завжди хотіла собі брата, але моє бажання не здійснилося.

І в той же час, мені 32 роки. Інша річ, якби у мене був чоловік, тоді було б простіше прийняти таке рішення. Я хочу пожити ще й для себе. У мене відмінна робота, дружний колектив, чудова посада. Я люблю подорожувати, ходити в нічні клуби. Мені подобається модно одягатися, бути завжди в оточенні людей, приємних чоловіків. А з двома дітьми думаю, що часу на себе у мене не залишиться.

Але я розумію, що часу думати і міркувати, чи потрібен мені малюк, у мене немає. Але брати таку відповідальність на себе я теж зараз не готова. Як вчинити в такій складній ситуації? Я заплуталася і не можу прийняти правильне рішення. Буду вдячна за слушну пораду, тільки давайте без цих «раніше треба було думати» або «стільки років прожила, а як убезпечити себе не знає». По справі, будь ласка!

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.


Источник

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN