У 2016 у мене загинув чоловік. І після його гибелі у мене довго було таке відчуття, що він не закінчив свою справу до кінця. І мені хотілося її продовжити. Щоб нарешті уже була перемога і його гибель була не даремною. Про це розповіла командирка відділення пілотів FPV 421-й окремий батальйон безпілотних систем “САПСАН” Вікторія Дрипан, передають Патріоти України.
Вона розказала про те, як опинилась в армії. “У 2016 у мене загинув чоловік. І після його гибелі у мене довго було таке відчуття, що він не закінчив свою справу до кінця. І мені хотілося її продовжити. Щоб нарешті уже була перемога і його гибель була не даремною. Він був контрактник. Вони воювали під Зайцевим. Там у них була лінія зіткнення. І в один момент він мав іти у відпустку. Буквально три дні до відпустки він не дожив. Прийшло сповіщення, що він загинув”, – сказала команндирка.
Дрипан розповіла, що в армії з 2019 року. “Це була 95 бригада, 13 батальйон. Це був мій початок шляху. Там, де я полюбила армію, скажімо так. Мені сподобалося, я знайшла себе. Це був прекрасний колектив, прекрасні люди, прекрасні командири. І я зрозуміла, що це вже буде мій шлях, моє життя. Бо я вже рахую, скільки мені до пенсії. А потім я призивалася в ТРО. Остання моя посада: я була головним сержантом взводу роти РЕБ. Теж прекрасний командир роти, прекрасні люди, з якими було дуже цікаво разом робити свою справу. Але все-таки чогось не вистачало. Не вистачало… Було таке відчуття, що я можу зробити більше, чим я роблю там. І тому я вирішила перевестися все ж таки в цей батальйон ближче до бойових дій. Щоб теж робити свій внесок у перемогу”, – підсумувала вона.
