Дізнайтеся, чому популярне слово «куліч» є помилковим та яку назву використовували наші предки для означення обрядової випічки.
З наближенням Великодня серед українців традиційно пожвавлюються дискусії щодо правильної назви головного святкового хліба. Соціальні мережі та побутові розмови перетворюються на майданчик для суперечок: як правильно говорити — «паска», «пасха» чи взагалі «куліч»?
Про це пише «Telegraf».
Найбільш поширеною помилкою в Україні є вживання слова «куліч». Як зазначають експерти, це слово є суто російським терміном. В українській мові воно не має жодного історичного підґрунтя і вважається калькою.
Навіть якщо споживачі бачать таку назву на цінниках у великих торговельних мережах чи магазинах, фахівці закликають не вважати це за норму. Низька грамотність виробника не може бути підставою для викривлення мовних стандартів.
Який правильний варіант
Для означення солодкого хліба, який випікається до свята, в українській мові існує лише одне автентичне слово — паска. Етимологія цього терміну сягає корінням далеко за межі слов’янських мов.
«Воно походить від єврейського ‘песах’, що знаменує перехід і визволення», — зауважують дослідники.
Читайте також
В українському контексті слово «паска» є багатогранним: ним називають як саме свято Великодня, так і обрядовий хліб, що є його невід’ємним атрибутом.
Цікаво, що в історичному контексті Україна мала й інші назви для великоднього хліба, які зараз зустрічаються рідше. Серед них — «бабка» або «папушник». Проте раніше ці терміни мали дещо інше значення.
«Бабка» вважалася більше схожою на вишукану здобну випічку з великою кількістю родзинок. Водночас «паска» могла бути простішим білим хлібом, який часто випікали навіть без солодкої глазурі.
Нагадаємо, в різних регіонах України побутують власні діалектизми, які можуть бути незрозумілими для мешканців інших областей. Одним із таких слів є «калабанчик» — так у деяких регіонах називають невеликий контейнер або судочок для їжі, який беруть із собою на роботу чи навчання.
Окрім цього, українці використовують й інші локальні назви: зокрема, на Донеччині поширені слова «тормозок» (їжа на роботу, особливо до шахти) та «мармід» (посуд для обіду).
Читайте також
Реклама
