Ото галасу на все село! Старий Ілько ухопивши перше, що під руку попалось, біг до невістчиної хати. Щойно сусід телефонував: «Доки ваш син на заробітках спину гне, його жінка з іншим тішиться». Галина знаючи Ількову вдачу бігла позаду  і репетувала. Ой, що то має бути!

Ото галасу на все село! Старий Ілько ухопивши перше, що під руку попалось, біг до невістчиної хати. Щойно сусід телефонував: «Доки ваш син на заробітках спину гне, його жінка з іншим тішиться». Галина знаючи Ількову вдачу бігла позаду  і репетувала. Ой, що то має бути!

Переказували, що вилітали голубки через вікна і двері у чому мати на світ привела. Вигнав Ілько невістку, навіть речей не віддав. Замкнув хату на здоровенного замка, онука забрав, і не звертаючи уваги на голосіння жінки і невістки, спокійнісінько рушив додому.

Тамара, невістка Ількова, знявши сяку-таку одежину, яку щойно випрала, низько опустивши голову попрямувала через поле до рідного села. Там у неї мати жила.

Мали люди про, що язиками чесати цілий тиждень. Молодик той нетутешнім виявився. Кажуть, зерно возив з полів. А де де він Тому перестрів ? Як познайомились? Та й чому вона додому його привела? Дивно ще й те було, що Томку усі знали тільки, як виключно порядну і чесну жінку. А, як же вона чоловіка і синочка своїх любила. І тут на тобі. Ой сором!

А вже через три дні люди геть оніміли. Повернувся з заробітків Ільків син і Томку назад привів. З їхнього двору ні галасу ні репету, ніби й не було нічого. А коли хтось із мужиків за черговим могоричом у Ілька запитав, чи бува не заважають його синові оленячі роги, отримав таку відповідь, що іншим розпитувати враз перехотілось.

Онука Ілько сам на подвір’я сина привів і у невістки прощення зі сльозами просив. То вже після того люди не знали, що й думати.

А Роман дізнавшись про те, що накоїв тато, навіть грошей зароблених забирати не став, одразу сумку на плече і додому. Їхав і все Тамару свою видзвонити намагався, але ні вона ні її мама трубки не брали. Молив Всевишнього, аби зуміла простити його родину, аби лиш повернулась.

Увійшовши в батькову хату одразу виправадив матір з сином погуляти кудись подалі. Мама усе знала, а сину то не потрібне. Сів навпроти тата і ховаючи очі почав свою розповідь:

— Не думав, що колись тобі в усьому зізнаюсь, батьку. Говорити мені не просто, тому не перебивай. Тамара у мене свята жінка. І не дивись на мене так, тату. Та вона із жалю зі мною, хоч і каже, що кохає. Я татку ні на що не здатен. Узагалі, тату. Ми з нею, як брат і сестра, чи що. Але ми сім’я, – говорив ковтаючи сльози, – Мій син не моя часточка, але він про це ніколи не дізнається, чуєш, батьку, ніколи. Вона тоді спеціально до санаторію їздила – шукала батька для нашого сина. А тепер уже обоє другого малюка хочем. От і поїхав я в світи, а Тома тут. І якби не ти! Ти ж її на все село ославив, тату! Якби не вона я б не знаю навіть, чи й жив був досі. Вона сенс мого існування. Вона зрозуміла і прийняла мене таким, як я є. Жодним словом, натяком, поглядом ніколи не давала зрозуміти, що я не такий. А ти таке наробив! – встав і рушив до порога. Потрібно було жінку повертати.

Ілько довго сидів у темному домі все ніяк не міг усвідомити почутого. Усе міг уявити. усіляке від людей чув, але щоб у його родині? А потім якось враз уявив, що Тамарки у Романа немає. Пригадав, як його син усе вдома сидів, доки друзі по сусідніх селах дівчат шукали. Як вони з дружиною місця собі не знаходили, адже ромінявши тридцятку син і не думав одружуватись. Згадав, як з’явилась у нього Тома, як він ожив, як одразу змінився і почав нарешті жити не ховаючись од людей. Як гордо його син привіз свого первістка. Як любить Рома свого сина. Зітхнув Ілько, забрав у жінки онука і пішов на синове подвір’я просити прощення. А ще подякувати невістку, за те, що син має життя, а він майбутнє.

Автор Анна К.

Головне фото –

Спеціально для intermarium.news. Передрук заборонено.

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ото галасу на все село! Старий Ілько ухопивши перше, що під руку попалось, біг до невістчиної хати. Щойно сусід телефонував: «Доки ваш син на заробітках спину гне, його жінка з іншим тішиться». Галина знаючи Ількову вдачу бігла позаду  і репетувала. Ой, що то має бути!