Так боляче дивитися на ці фото. Уявіть, наскільки боляче переживати цю трагедію.
Сьогодні місто Суми попрощалося з прекрасною родиною – Мартиненком Миколою, Наталією та їх 11-річним сином Максимом. Ця християнська сім’я їхала до церкви на службу у Вербну неділю, коли російська ракета вбила їх.
Як громадянину США мені соромно за свій уряд, який відмовляється навіть продавати Україні оборонну зброю, таку як система Patriot, яка могла б запобігти різанині в Сумах.
Маю надію, що одного дня, українці пробачать нам наше самодоволення і бездіяльність.
У Старому Селі на Сумщині попрощалися з 11-річним Максимом та його батьками Миколою та Наталією Мартиненками. Родина загинула в Сумах 13 квітня внаслідок російського ракетного удару.
Прощання з загиблою родиною Мартиненків. Суспільне Суми
“Ніхто не вірив в те, що сталося. Навіть уже коли бачила фотографії, але все рівно дзвонила, Коля не брав. Можливо до церкви люди їхали всі. Можливо ще щось. Ну, це був вихідний. Я ніколи не пам’ятаю, щоб там кудись вони йшли по одному. Лише разом”, — згадує сусідка загиблої родини Алла Моша.
Мати загиблої Наталії Мартиненко. Суспільне Суми
Літня жінка на кріслі колісному — мама загиблої Наталі Надія. Вона, додає Алла, — єдина, хто залишився з родини: “Мама Наташеньки паралізована, яка вже не ходить дуже багато років”.
Загибла родина Мартиненко в Сумах. Суспільне Суми
У Наталі Мартиненко був магазин косметики, а весь вільний час, розповідає її колишня колега Юлія Даниленко, приділяла родині, особливо — синові.
Наталія Мартиненко. Суспільне Суми
“Вона завжди розповідала, останнім часом він полюбив риболовлю, вона завжди закидала відео. Яку рибу він наловив, як вона вже її приготувала на вечерю, посмажила для всієї родини. Так що дуже дружня родина”, — розповіла Юлія Даниленко.
Прощання з загиблою родиною Мартиненків. Суспільне Суми
“Я її пам’ятатиму. Скільки житиму. Хай відпочивають”, — додала Алла Сергієнко.
Батько Максима не дожив до свого 42-го дня народження 9 днів.
Микола Мартиненко. Суспільне Суми
Максим вчився в місцевій школі, класна керівниця хлопця Дар’я Дорошенко говорить, востаннє бачила свого учня за два дні до його загибелі.
Максим Мартиненко. Суспільне Суми
“На цьому ряду він сидів, оранжевий стільчик, якраз у п’ятницю. То оранжевий дьорне, то синій, ну, оце між цими двома партами. А потім: “Дар’я Валентинівна, ну, мені ж на тренування”. Я ще так йому кажу: “А на тренування на скільки? 15:30? А зараз, кажу, котра година? Зараз кажу ж 13:00”. Якось так побіг. І кажу: “Наступного разу я тебе відпускатиму тільки о 13:30”. — “Добре, добре”. Якось, наступного разу, на жаль, уже не буде”, — додала жінка.
На першому поверсі школи облаштували куточок пам’яті.
Куточок пам’яті Максима у Старосільській школі. Суспільне Суми
Поруч зі світлиною хлопця — цукерки, іграшки, шкільний зошит та м’яч — Максим, розповідають його однокласниці, займався спортом.
Куточок пам’яті Максима у Старосільській школі. Суспільне Суми
“Він грав в на різних змаганнях, їздив по футболу”, — розповіла Марія. Поліна Дорошенко додала: “Він погоджувався на все те, що приходило нам в голову”.
“Він ходив на Барсу. Він був хорошим хлопцем. Він ходив завжди із своєю собакою і гуляв з нею в м’яч. І собака бігла за м’ячем”, — поділилася Злата Скиртач.
Собака загиблої родини. Суспільне Суми
Собака на ім’я Рекс досі чекає своїх господарів, каже сусідка Інна Гонтаренко:
“Чекає, виглядає. Він і зараз сидить і труситься — переживає”.
Прощання з загиблою родиною Мартиненків. Суспільне Суми
Попрощатися із загиблою родиною прийшли сусіди, друзі, односельці. Люди приносили вінки, клали квіти на труни. Поховали родину на кладовищі у Старому Селі.
