Україна проводжає в останню дорогу свого духовного захисника — Патріарха Філарета.
Україна в жалобі: на 98-му році життя відійшов у вічність Святійший Патріарх Філарет. Постать, яка стала символом незламності та боротьби за автокефалію, померла 20 березня через загострення хронічних хвороб. Церемонія прощання у Києві об’єднала тисячі людей — від пересічних вірян до найвищого керівництва.
ТСН.ua зібрав усе, що відомо про прощання.
Прощання з Патріархом розпочалося ввечері 20 березня у Володимірівському та Свято-Михайлівському Золотоверхому соборах. Двері храму залишаються відчиненими для всіх, хто хоче віддати останню шану ієрарху. Протягом суботи, 21 березня, над труною безперервно читається Євангеліє, а духовенство звершує заупокійні молитви.
У Православній церкві України наголосили, що доступ до тіла Патріарха буде вільним до ранку неділі, хоча можливі короткочасні обмеження з поважних причин.
Завтра, 22 березня, о 8:30 у соборі розпочнеться заупокійна Божественна літургія, яку очолить Митрополит Епіфаній у співслужінні з єпископатом ПЦУ. Після цього відбудеться чин відспівування.
Маршрут жалобної процесії та місце поховання
Після завершення служби у Михайлівському Золотоверхому розпочнеться перенесення тіла спочилого Патріарха. Близько 11:00 ранку жалобна процесія вирушить через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору.
Місце поховання обрано не випадково: саме у Володимирському соборі Патріарх Філарет прослужив понад шість десятиліть. Там відбудеться довершення чину відспівування, після чого Святійшого поховають на території храму.
Слова вдячності від держави
Сьогодні, 21 березня, до собору прибув президент України Володимир Зеленський разом із першою леді Оленою. Глава держави особисто висловив співчуття Митрополиту Епіфанію та всім православним українцям.
«Сьогодні українці прощаються з Патріархом Філаретом. Він доклав багато зусиль, щоб в Україні була своя помісна церква. Без його наполегливості та сміливості не уявити історію української самостійності, нашої духовної незалежності та розбудови справді своєї сильної держави», — наголосив президент.
Окрім подружжя Зеленських, вшанувати пам’ять ієрарха прийшли Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, міністр закордонних справ Андрій Сибіга та вище військове керівництво країни.
Митрополит Епіфаній про боротьбу з «русскім міром»
Предстоятель ПЦУ Епіфаній під час проповіді назвав життя Філарета довгим шляхом від Донбасу часів сталінського терору до вершини духовного служіння. Він підкреслив, що Москва ніколи не пробачить Патріарху його вибору на користь незалежності.
«Він не просто сам не побоявся скинути з себе духовне ярмо „русского міра“, але спонукав зробити це і Церкву. Москва не простила і не прощає йому цього. Вона хотіла би, щоб ім’я Патріарха Філарета було зневажене. Але ми свідчимо: „русскій мір“ як імперія зла не переможе. Переможе правда і любов», — заявив Митрополит Епіфаній.
Він також додав, що під час останньої зустрічі в лікарні вони з Патріархом молилися за перемогу над російським агресором та за українських воїнів.
Як відреагували на смерть Філарета відомі люди
Смерть Філарета викликала хвилю спогадів серед відомих політичних діячів України, які підкреслюють масштаб його особистості:
Леонід Кучма: «Неймовірна харизма та незламність духу. Україна вже була незалежною, а його боротьба за незалежність Церкви лише починалася. Нам лише пам’ятати та дякувати».
Петро Порошенко: «Пішла ціла епоха боротьби за духовну незалежність. Його шлях був складним, але завдяки його незламній волі ми отримали Томос».
Віктор Ющенко: «Постать Святійшого — це фундамент нашої державної незалежності. Він був сіячем, який у найважчі часи не побоявся кинути зерно надії».
Юлія Тимошенко: «Він був схожий на старий дуб, який століттями протистоїть негоді. Це людина, яка могла змінити життя лише за одну зустріч».
Кирило Буданов: «Герой України, який увійшов до історії нескореним борцем за нашу духовну свободу».
Патріарх Філарет залишає по собі незалежну помісну церкву та пам’ять про залізну волю. Його земний шлях завершується, але його справа продовжує жити в кожній молитві за вільну Україну.
Роль Філарета в українській Церкві
Нагадаємо, за словами предстоятеля Православної церкви України, патріарх Філарет, який понад 60 років тому очолив Київську кафедру як екзарх України, а згодом був предстоятелем УПЦ та УПЦ КП, відіграв ключову роль у збереженні церковного життя в умовах радянських переслідувань, у період духовного відродження держави та у боротьбі за автокефалію української церкви.
Саме його рішення та принципова позиція зробили можливим проведення 15 грудня 2018 року Об’єднавчого Собору в Софії Київській, створення єдиної помісної Православної церкви України та отримання Томосу про автокефалію. Попри подальші складні обставини, у ПЦУ наголошують, що внесок Філарета у розбудову Церкви завжди високо цінували.
«Ми глибоко засмучені тим, що Патріарх Філарет відійшов від життя світу цього, але віримо у Божу милість до нього та підносимо за упокоєння його душі наші молитви. Ми будемо робити все необхідне для того, щоби належно вшанувати пам’ять нашого Почесного Патріарха, гідно проводивши його в останню земну путь», — відзначив предстоятель ПЦУ.
Київська Митрополія закликала єпископат, духовенство та вірян Православної церкви України молитися за упокій душі Філарета.
Біографія Філарета
До слова, патріарх Філарет (у миру Михайло Антонович Денисенко) народився 23 січня 1929 року на Донеччині у селі Благодатне. На вибір духовного шляху вплинули сімейні трагедії — загибель діда під час Голодомору та батька на фронті 1943 року.
Після навчання в Одеській духовній семінарії та Московській духовній академії, яку він закінчив 1952 року, прийняв чернечий постриг з ім’ям Філарет. У 1958–1962 роках був ректором Київської духовної семінарії.
Від 1962 року перебував у сані єпископа, служив у Відні, Ризі та Олександрії (Єгипет). У 1966 році став архієпископом і екзархом України, а з 1968 року — митрополитом Київським і Галицьким. У 1990 році виконував обов’язки місцеблюстителя патріаршого престолу Російської православної церкви.
Того ж року він ініціював створення Української православної церкви у складі Московського патріархату та став її першим предстоятелем. Водночас уже 1992 року розірвав зв’язки з Москвою і заснував Українську православну церкву Київського патріархату, за що у 1997 році Російська православна церква піддала його анафемі
