Ольга подякувала подругам за поради, але їй потрібен був якийсь дієвий спосіб. Тому перш за все вона пішла до бабки. Знахарка подивилася на фотографію чоловіка і розлучниці, розклала карти і пообіцяла його повернути через два тижні. Потім прив’язала до зап’ястя Олі червону нитку і взяла за свої послуги половину її зарплати. Чоловік не повернувся

Оля і Олег прожили разом майже двадцять років. Жили спокійним розміреним життям. У вихідні їздили на дачу, в будні дні він пилососив квартиру, а вона готувала борщі. І раптом така новина!

«Олю, пробач! Я йду від тебе. Організацією розлучення займуся пізніше. А поки поживу окремо. Я зустрів іншу жінку і так буде краще для нас». Яка важка записка. Такі прості слова, а повністю позбавляють майбутнього їх сім’ю.

Звичайно, в свої тридцять сім Оля прекрасно зрозуміла, як тільки у Олега з’явилася молоденька пасія він крутив з нею “кохання” на очах у всього офісу. Жінка не робила з цього проблеми. Всяке буває. Можливо це криза певного віку.

«Турботливі» друзі продовжували підливати масла у вогонь. Кілька разів Оля отримувала фото свого чоловіка і його пасії. Але продовжувала мовчати. А тут така записка!

Оля не очікувала, що Олег зможе так просто перекреслити їх спільне життя і покинути. Добре, що їх спільна дочка зараз поїхала з друзями на море і не знала, що відбувається в особистому житті батьків. Олі так не вистачало її підтримки, але в той же час вона не наважувалася поділитися своїми труднощами з дочкою.

Зате жінка вирішила вилити свою “правду” між подругами. Зібрала жіночий консиліум і винесла на загальний огляд своє життя. Світлана порадила схуднути і забути чоловіка. Анна запропонувала піти до бабки і повернути “блудного сина” в родину. Даша взагалі наполягала знайти собі нового чоловіка.

Люда дуже довго мовчала, а потім нахилилася над вухом Олі і прошепотіла:

– Продовжуй жити, як і жила! Так легше…

– Не можу я так жити! Мені дуже важко! – заперечила Оля.

– Але ти повинна! Тоді все мине. Це я тобі кажу з висоти своїх двох розлучень. Просто прибирай в квартирі, готуй їсти, читай книги.

– Але для кого я буду готувати його улюблені супи, якщо ніхто не буде їх їсти … – заплакала Оля.

– Для мене готуй! Я їстиму! Щовечора буду приходити і їсти! Чесне слово!

Ольга подякувала подругам за поради, але їй потрібен був якийсь дієвий спосіб. Тому перш за все вона пішла до бабки. Знахарка подивилася на фотографію чоловіка і розлучниці, розклала карти і пообіцяла його повернути через два тижні. Потім прив’язала до зап’ястя Олі червону нитку і взяла за свої послуги половину її зарплати.

Чоловік не повернувся. Ні через два тижні, ні через три. Від відчаю Оля почала заїдати своє “існування” тістечками, які тепер постійно водилися у неї в холодильнику. Ще через тиждень Оля стала на вагу і зрозуміла, що так більше жити не можна. За останній час вона поправилась на п’ять кілограм і це ніяк не додавало їй респектабельного вигляду.

Вона влаштувала генеральне прибирання в будинку. Відполірувала всі меблі, витерла пилюку і пересадила вазони. У квартирі стало дуже затишно і красиво. Паралельно Оля записалася на танці, так як наслідки нічних заїдань треба було якось усувати.

Щодня вона готувала новий суп, який колись любив її чоловік. Вечорами до неї забігали подруги і радісно спустошували каструлі. Коли вони йшли, Оля сідала дивитися дуже цікавий серіал. Про «Гру престолів» вона дуже багато чула, але ніяк не могла з Олегом сісти і разом подивитися. Завжди невідкладні справи якісь… А тепер із задоволенням насолоджувалася сучасним серіалом.

Раптом в один день в дверному замку повернувся ключ. Олег зайшов у квартиру і відразу ж натрапив на чисту прибрану квартиру, приємний запах улюбленого зеленого борщу і спокійну дружину, яка перед екраном ноутбука дивилася серіал.

– Олюню, я це … речі прийшов забрати. Там ще залишилися … – пробормотав він.

– Так звичайно! Я вже склала все. – спокійно відповіла Оля і дістала з шафи стопочки накрохмалених сорочок. Легким рухом руки вона спакувала їх в картату сумку і урочисто вручила Олегу.

Він зніяковів. Не чекав такого спокою і витримки. Ще раз потягнув носом смачні і рідні запахи з кухні.

– Олечко, а там зелений борщ? – з надією запитав він.

– Ага. – кивнула Оля. – Хочеш?

Олег хвилину м’явся, але потім ствердно захитав головою. Оля налила йому улюбленого борщу. Олег з’їв дві тарілки. Як завжди, у нього забруднилися губи. Оля за звичкою взяла серветку і витерла. Олег почервонів і опустив очі.

– Олю, я, мабуть, піду … – сказав він.

– Іди. А то мені серіал ще треба додивитися.

– А що ти дивишся?

– «Гру престолів».

– Але ж ми її планували подивитися разом.

– У наш час ніхто нікому нічого не винен. – посміхнулася Оля і занурилася в серіал. Олег нечутно вийшов. Оля трохи поплакала, але серіал був надто цікавий.

А через тиждень Олег знову прийшов з тієї ж картатою сумкою. Оля подивилася на нього з подивом. Вона якраз готувала грибний суп.

– Олечко, прости мене, бовдура! Я тебе одну люблю. Ці супи, затишок, спілкування, серветочки. Зазіхнув я на молоде.

– Я зрозуміла, ти за супами скучив просто? – посміхнулася Оля.

– Так за всім я скучив. За тобою в першу чергу!

– Зрозуміло! Ти минулого разу краватку забув. – стримано відповіла Оля, хоч її серце вже тисячу разів пробачило свого чоловіка.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ольга подякувала подругам за поради, але їй потрібен був якийсь дієвий спосіб. Тому перш за все вона пішла до бабки. Знахарка подивилася на фотографію чоловіка і розлучниці, розклала карти і пообіцяла його повернути через два тижні. Потім прив’язала до зап’ястя Олі червону нитку і взяла за свої послуги половину її зарплати. Чоловік не повернувся