Один китайський селянин прожив все життя в роботі, добра не нажив, але знайшов мудрість. Він обробляв землю разом із своїм сином з ранку до ночі. Якось раз син сказав батькові: – Батьку, у нас нещастя, наша коняка втекла

Україна

– Чому ти називаєш це нещастям – запитав батько.

– Подивимося, що покаже час.

Через кілька днів конячка повернувся і привела а собою коня.

– Батьку, яке щастя! Наша конячка повернувся і на додачу привела з собою коня.

– Чому ти називаєш це щастям? – запитав батько, подивимося, що покаже час.

Через якийсь час юнак захотів осідлати коня. Кінь, який не звик возити на собі вершника, піднявся на диби і скинув вершника. Юнак добряче пошкодив ногу.

– Батьку, яке нещастя! Я пошкодив ногу.

– Чому ти називаєш це нещастям – спокійно запитав батько. – Подивимося, що покаже час.

Юнак не поділяв філософії батька, а тому ввічливо промовчав і поскакав на одній нозі до ліжка. Через кілька днів в селище приїхали гінці імператора з наказом забрати всіх дієздатних молодих хлопців на війну. Прийшли вони і в дім до старого селянина, побачили, що його син не може самостійно пересуватися, і залишили будинок.

Тільки тоді юнак зрозумів, що ніколи не можна бути абсолютно впевненим у тому, що є щастям, а що – нещастям.

Завжди необхідно почекати і подивитися, що скаже час про те, що є добре, а що – погано.

Життя так влаштоване: те, що здавалося поганим, перетворюється в гарне і навпаки. Краще за все не поспішати з висновками, а дати часу можливість назвати речі своїми іменами.

Краще почекати хоча б до завтра.

У будь-якому випадку, все, що з нами відбувається, несе в собі позитивний початок для нашого життєвого досвіду.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

Источник

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN