Ворог знову приніс смерть у мирне місто, але цього разу його удар був особливо цинічним. У епіцентрі пекла опинився не просто випадковий перехожий, а молодий офіцер, який щодня ризикував собою заради спокою інших. Йому було лише 22 роки. Вік, коли життя тільки починає набирати оберти, коли будуєш плани на десятиліття вперед. Але один гучний вибух перекреслив усе.
Епіцентр пекла: як це сталося
10 липня стало чорним днем для Запоріжжя. Російські окупанти випустили чергову партію смертоносних КАБів, цілячи в центральну частину міста. Серед руйнувань та пожеж загинув лейтенант поліції Дмитро Беліменко. Він не ховався в бункері. Він був на службі. Виконував свій обов’язок, захищаючи правопорядок у прифронтовому регіоні, де кожна хвилина може стати останньою.
Дмитро опинився поряд з епіцентром вибуху. Сила удару була такою, що отримані поранення виявилися несумісними з життям. Мить — і молодого, перспективного хлопця не стало. Колеги кажуть, що він був мужнім, відповідальним і безмежно відданим своїй справі. Але навіть ця мужність не змогла зупинити ворожу сталь.
Хто такий Дмитро Беліменко?
За плечима 22-річного лейтенанта вже був серйозний службовий досвід. До лав Нацполіції він прийшов у вересні 2020 року, ще зовсім юнаком. А з січня 2026 року ніс службу в запорізькому підрозділі Департаменту стратегічних розслідувань — елітному підрозділі, де працюють найкращі.
«Ворожа КАБ в одну мить обірвала великі плани на майбутнє, успішну кар’єру та ціле життя, яке тільки-но починалося», — з болем констатували в поліції.
Дмитро свідомо обрав важкий шлях. Він міг би жити спокійніше, далі від лінії фронту. Але обрав захищати своє місто, своїх громадян. І заплатив за цей вибір найвищу ціну.
Ціна російського «миру»
Атака 10 липня не обмежилася однією жертвою. КАБи пошкодили житлові та нежитлові будівлі в самому серці Запоріжжя. Але війна не вщухає. Вже сьогодні, наступного дня після трагедії, росіяни знову вдарили по місту. Цього разу постраждала 9-річна дівчинка. Дитина, яка ще навіть не встигла усвідомити всю жахіть того, що відбувається навколо.
Скільки ще життів має забрати ворог, щоб світ прокинувся? Скільки ще таких молодих поліцейських, як Дмитро, мають загинути, виконуючи свій обов’язок? Пам’ятаймо їхні імена. Пам’ятаймо їхні обличчя. І ніколи не пробачимо.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Дмитра. Вічна пам’ять Герою! А що ви думаєте про безкарність цих злочинів? Пишіть свою думку в коментарях та обов’язково поділіться статтею з друзями!
