Ще наприкінці XVIII століття європейці дивувалися особливостям української гостинності, про яку детально писав німецький барон Бальтазар фон Кампенгаузен. Про це повідомив у відео на YouTube український історик та очільник Інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров.
Главред з’ясував, що раніше казали про українців.
🔗 Джерело: https://bbcccnn.org/nimetskyy-baron-250-rokiv-tomu-vidznachyv-unikalnu-rysu-ukraintsiv-pro-scho-ydetsya/
© Сила Слова
Унікальна гостинність запорозьких козаків
Він нагадав, що німецький мандрівник Бальтазар фон Кампенгаузен відвідував землі України наприкінці XVIII століття й був вражений тим, як запорожці ставилися до гостей.
“Коли чужинець вступав на їхню територію, тобто запорозьких козаків, його та його супровід приймали якнайпривітніше”, — цитує історик.
За словами Кампенгаузена, українська гостинність проявлялася навіть тоді, коли господаря не було вдома.
“Запорожець ніколи не залишав своєї хати, не поклавши на стіл хліба, солі, трохи горілки та частенько й свіжого м’яса, щоби мандрівник, який міг прибути за його відсутності, знайшов, що попоїсти”, – йдеться у відео.
Запорізькі козаки – що про них відомо
Як зазначає Олександр Алфьоров, фон Кампенгаузен описував, що мандрівник, який потрапляв до запорозької оселі, міг почуватися цілком у безпеці:
“Господар будинку, де зупинявся мандрівник, був для нього янголом-охоронцем”, — цитує історик.
Водночас німецький барон зауважував, що така доброзичливість мала свої межі. Як тільки мандрівник залишав територію Січі, його могли переслідувати, якщо він мав щось цінне.
“Цей добрий прийом тривав лише доти, доки мандрівник перебував на території Запорожців. Як тільки він перетнав кордон, його переслідували і могли грабувати, якщо він мав при собі щось варте”, — зазначав Кампенгаузен.
Якими були житла запорізьких козаків
Барон також відзначав простоту та відкритість життя запорожців. Їхні хати не мали замків, а лише дерев’яні засуви — ще один прояв довіри та безпечності у власній громаді.
“На їхніх дверях не було замків, лише дерев’яні засуви”, — йдеться у спогадах, які цитує Алфьоров.
