– “Нічого ця «селючка» не може: дитина постійно голодна, у сина сорочки не прасовані. Ось, ходжу допомагаю: і приготую, і виперу, і приберу. А вона все морду свою сільську від мене верне” – скаржилася свекруха усім знайомим, а потім і зовсім заявила, що жіночі обов’язки у моїй сім’ї тепер буде виконувати вона

Свекруха називає мене «селючкою». Правда, я не розумію – що в цьому поганого? Так, я приїхала до великого міста з села. Своїм розумом вступила на бюджет престижного вузу, закінчила його з червоним дипломом. У мене високооплачувана робота і власна квартира. Свого чоловіка я забрала жити до себе з його рідної домівки – кімнати в гуртожитку, де вони мешкали удвох з мамою.

Я оплатила чоловікові підвищення кваліфікації, влаштувала його на хорошу роботу, у нас здорова дитина. У декреті з нашою донькою сидів чоловік. Моя зарплата значно вища, ніж у чоловіка, і ми вирішили: так буде краще.

Коли я була на роботі, в моїй квартирі всім заправляла свекруха. Вона була впевнена: син не впорається з її онукою, і приходила «допомагати». Допомоги від свекрухи було – кіт наплакав. Але це аж ніяк не завадило їй пихато розповідати всім знайомим, що ми з чоловіком сіли до неї на шию: – Нічого ця «селючка» не може: дитина постійно голодна, у сина сорочки не прасовані. Ось, ходжу допомагаю: і приготую, і виперу, і приберу. А вона все морду свою сільську від мене верне.

Я дивувалася: навіщо мужику в декреті прасовані сорочки? Але раз його матері зайнятися нічим – нехай прасує, раз їй так хочеться. В один прекрасний день, свекруха приречено повідомила, що через мене звільнилася з роботи: – Раз ти не можеш виконувати свої жіночі обов’язки в сім’ї мого сина, то це буду робити я. Що кривишся? Спасибі б сказала!

Той день був у мене дуже важким: кінець кварталу, перевірки, звіти, начальство лютує. Додому я прийшла роздратована. І, почувши її заяву, я вперше нахамила їй: – Другу дитину синові теж Ви народите?

Вона дала мені ляпаса з криками: – Та як ти смієш, «селючка»! І це твоя така вдячність за все те, що я для тебе роблю?

– А що ви робите? Сидите цілими днями у мене вдома і налаштовуєте мого чоловіка проти мене?

Плоди трудів свекрухи, особисто для мене, були абсолютно непомітні. Вона готувала? З моїх продуктів, і все з’їдає ще до мого приходу. Оці кляті сорочки, які вона щодня прала і прасувала, за умови що ніхто їх не носив? У моїх очах вона просто даремно мотала світло і воду. Її постійні образи? Можливо, вона таким чином мене підтримувала, а я, невдячна, цього не розуміла?

– Я йду з цього будинку, ноги моєї більше тут не буде, поки я не почую вибачень. – свекруха грюкнула дверима, а я подумала, що це був звук каменя, що впав з моєї душі. Чоловік став на бік матері: – Ти зобов’язана перед нею вибачитися! Вона – моя мати. Якби не її допомога, я б вдома з глузду з’їхав. Наша дочка – некерована, за нею потрібне око та око. Або ти вибачаєшся перед мамою, або йди в декрет сама!

Чоловік вийшов на роботу, я пішла в декрет. І отетеріла: зарплата чоловіка стала вважатися зарплатою чоловіка. Нам з донькою передбачалося жити на мої декретні. Нам би двом вистачало цих грошей за очі. Але ж чоловік хотів їсти мяско, не купуючи його за свій рахунок. Розмови не дали ніякого результату. Чоловік посилається на слова своєї матері, як на закони вищого законодавчого органу. – Мама сказала, що моя зарплата – тільки моя зарплата! І мою зарплату я повинен витрачати тільки на себе. З чого я повинен тебе утримувати?

Може, з того, що я його утримувала, поки він сидів з дитиною? Чому тоді його мама не говорила: «Син, твої декретні – тільки твої декретні! Тільки на них і живи!» Найгірше – досить просто попросити вибачення у матері чоловіка, і вона обіцяє перестати забивати йому голову подібною нісенітницею. Свекруха сама особисто зателефонувала і повідомила мені цю інформацію.

Мій чоловік – мій перший чоловік. Ми одружилися, коли мені було 36. До цього, у мене не було часу на влаштування особистого життя – навчання і кар’єра затягнули мене з головою. Я на роздоріжжі. З одного боку – залишитися одній з дитиною в 40 років. Забезпечити дочка я можу, я не хочу, щоб вона росла без батька. З іншого боку – видавити з себе це «вибачте», прогнутися і залишитися при чоловікові. При такому ненадійному чоловіка, який танцює під дудку своєї матері. А чи варто?

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

– “Нічого ця «селючка» не може: дитина постійно голодна, у сина сорочки не прасовані. Ось, ходжу допомагаю: і приготую, і виперу, і приберу. А вона все морду свою сільську від мене верне” – скаржилася свекруха усім знайомим, а потім і зовсім заявила, що жіночі обов’язки у моїй сім’ї тепер буде виконувати вона