Невгамовна Олександрова рідня, як та крапля, що камінь точить, при нагоді все жаліла чоловіка і скрушно хитали головами дивлячись на його дружину. І ось уже він сам починав шукати вади в дружині. Не минуло й півроку, як Сашко став задивлятися на гарненьких невисоких дівчат, а потім і зовсім погулювати почав. Так, здавалося б, через нічого зруйнувалася родина

– Не пощастило Сашкові, – говорили родичі, – дружина йому дісталася не феєрверк.

Свекруха ж взагалі відверто говорила:

– Аня нам породу псує; якщо діти в неї підуть, то не заздрю ​​своїм онукам.

Родичі не розуміли, що в ній Сашко знайшов. А якщо розібратися, він і не шукав. Просто зустрів дівчину, яка вміла слухати, і з якою йому було затишно, ось і одружився. І жити-то почали добре, якби не родичі.

Спочатку Сашку все влаштовувало. Ішов на роботу – дружину в щічку – чмок! З роботи приходить – знову вітальне чмок! Аня від радості, як на крилах літає; Сашка гроші для сім’ї заробляє, мріють дім побудувати.

Добре їм удвох, і ніхто не потрібен. Але рідні у Сашка було повно. Майже щотижня день народження, ювілей, хрестини. Олександра з молодою дружиною запрошували всі. В гостях Аня відчувала, що розглядають її і обговорюють. Хто старший, шепотілися, чому вона не має пишних форм.

– У нас всі дівки справні, – говорила баба Маша, – а ти одна у нас родичка швабри.

Після таких вечірок Аня стала соромитися і свого зросту, і своєї стрункості. Вона була вище середнього – метр сімдесят п’ять, а Сашко метр сімдесят два. Раніше грала у волейбол і пишалася своїм зростом, а тепер висока, статна дівчина всіляко приховувала свій зріст: поруч з чоловіком ходила без каблуків, плечі опускала, немов.

Невгамовна Олександрова рідня, як та крапля, що камінь точить, при нагоді все жаліла чоловіка і скрушно хитали головами дивлячись на його дружину. І ось уже він сам починав шукати вади в дружині. Не минуло й півроку, як Сашко став задивлятися на гарненьких невисоких дівчат, а потім і зовсім погулювати почав. Так, здавалося б, через нічого зруйнувалася родина.

Аня не стала терпіти зради чоловіка і пішла від Сашка. Родичі сказали:

– Нічого, Саша, іншу знайдеш, подумаєш, пожили кілька місяців, дітей все одно немає.

Аня поїхала з райцентру, де жила з Сашком, в інше село до матері. І після цього він не бачив її майже рік. За цей час симпатичний Сашко встиг подружити з трьома дівчатами і однією навіть пожив трохи. Але ніхто йому не подобався. Точніше сказати, зовні подобалися, але для душевного комфорту ніхто не підходив: дратували вони його і не розуміли.

Він за характером мовчазний, і якщо не захоче говорити, то краще його не чіпати. Тільки Аня знала, коли слово сказати, а коли промовчати. Сашко став часто згадувати Аню; дізнався випадково, що вона з матір’ю в місто переїхали, і більше нічого про неї не чув.

– І чого я розлучився, – думав він, – Аня ж завжди мені подобалася.

Мати заспокоювала сина:

– Та знайдеться тобі дружина і розумниця, і красуня.

– А хіба Аня не такою була? – невдоволено запитав Сашко у матері.

– Ну так, розумна, раз такого хлопця відхопила, ти у мене симпатичний, а вона тобі зовсім не пара.

– А де вона – моя пара? Куди не кинь оком – ніхто не подобається.

– Нічого, молодий, знайдеш собі.

Але час минав, а Сашко був один і вже давно сумував за своєю колишньою дружиною Анюткою. У місто він їздив приблизно раз на місяць. А потім став частіше навідуватися, в надії, що зустріне випадково Аню, підійде до неї і скаже:

– Здрастуй! Ось так зустріч! Як живеш?

І від цієї думки, що він може випадково зустріти Аню, у Сашка ставало тепло на душі, – майже так само, коли вони ще жили разом. Одного разу проговорився він в місті весь день, але Аню не зустрів.

– Звичайно, більше ста тисяч жителів тут, – де її тут шукати, – думав Сашко, виходячи з торгового центру. І в цю мить назустріч йому йшла дівчина: висока, струнка, – вона йшла легкою ходою, а вітер розвівав її світле волосся. Сашко остовпів: це була його Аня. А далі сталося все, як і мріяв:

– Здрастуй! Ось так зустріч! Як живеш?

Аня теж здивувалася, що зустріла колишнього чоловіка. Ніхто з них один на одного злоби не тримав, тому розговорилися як старі знайомі. Потім Сашко повів Аню в кафе і весь час дивився на неї так, що вона навіть збентежилася:

– Ти якась підозріло красива, – із захопленням сказав він.

– Підозріло красива? – перепитала Аня. – Перший раз таке чую.

– Ще не така від мене почуєш, – похвалився Сашко, – я ж тобі слів красивих майже не говорив, а тепер хочу все сказати.

Але Аня поспішила, пославшись на зайнятість. І тут Сашко злякався:

– А раптом у неї хтось є? – подумав він.

І до того йому лячно стало втратити її знову, що узяв Аню за руку і, дивлячись в очі запропонував:

– Виходь за мене заміж!

У райцентр до Сашка Аня не повернулася. Він сам переїхав до неї. І почали все з нуля. Знімали, квартиру, потім свою придбали. Потім син з’явився, а через два роки дочка. Аня трохи погладшала і це пішло їй на користь, – материнство додало краси і ще більшої впевненості.

Обидва не звертають тепер увага на зріст: Аня носить підбори. Сашка змужнів ще більше і тепер легко піднімає Аню на руки. Коли дружина чепуриться перед дзеркалом, чи то в жартома, а може і серйозно говорить їй:

– Щось ти сьогодні підозріло красива!

Автор не вказаний.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

Источник

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Невгамовна Олександрова рідня, як та крапля, що камінь точить, при нагоді все жаліла чоловіка і скрушно хитали головами дивлячись на його дружину. І ось уже він сам починав шукати вади в дружині. Не минуло й півроку, як Сашко став задивлятися на гарненьких невисоких дівчат, а потім і зовсім погулювати почав. Так, здавалося б, через нічого зруйнувалася родина