Нещодавно мав коротку розмову з чудовою дівчиною. Вона білоруска. Знаєте, що вона сказала, почувши мою, м’яко кажучи, недосконалу білоруську (дізнавшись, що я українець, і в Білорусі навіть не був)?…

Різне

До речі, про “наших” пepeceлeнців з Білорусі.

Кілька тижнів тому, йдучи проспектом Свободи у Львові, я суто випадково потрапив на акцію на підтримку білоруських noлiтв*язнiв.

У мене навіть просили коментар. Але що нового я можу сказати? Та нічого. Лише: підтримую, поважаю, розумію… І все.

Постояв, послухав.

Слід відзначити, що хлопцям і дівчатам вдався цікавий пepcoрманс. Розмовляли й зачитували тексти гарною білоруською мовою. От просто відчувалося, що для них це не “латинка”, що володіють і користуються.

Відео дня:

А потім була коротка розмова з чудовою дівчиною. (бракує мені в житті таких людей)

Знаєте, що вона сказала, почувши мою, м’яко кажучи, недосконалу білоруську (дізнавшись, що я українець, і в Білорусі навіть не був)?

“Ви наповнюєте мою душу чистим щастям! Якщо наша мова цікава і небілорусам – я щаслива”.

А ще каже: Я живу тут. Тепер. Моя українська ще погана. Але якщо я щось не можу передати – формулюю білоруською. І всі все розуміють.

– Так, відповідаю я. Це гарний шлях. Скажіть, а ваших співвітчизників тут багато?

– Ой, думаю, що так. І стає більше.

– І скільки з них розмовляють білоруською чи українською.

– Мало.

– А ви до переїзду послуговувалися якою мовою?

– Російською. Білоруською – рідко. Я хотіла, але мені часто не було з ким.

– А тут хочеться розмовляти білоруською?

-Так, але я скажу інакше: тут не хочеться говорити російською. Взагалі. Ніяк.

– А чому? Можете сформулювати?

Пауза.

– Можа таму што не хочацца, каб тут калісьці стала, як там. (Можливо тому, що я не хочу, щоб тут стало колись, як там)

– Гарно. Дякую вам!

Serhii Bryhar

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN