В українській мові деякі поширені імена часто спотворюють під впливом суржику. Однак існують правильні, літературні варіанти, які варто використовувати в повсякденному спілкуванні.
Зокрема, замість «Діма» слід говорити Дмитро, Митько, Дмитрик, Дмитрусь.
Так само і «Міші» немає, а є Михайло, Мишко, Михайлик, Михась, а замість «Стьопа» – Степан, Стець, Степко, Степанко.
Фахівці зазначають, що українська мова тяжіє до відкритих складів – тих, які закінчуються на голосну. Це пояснює популярність форм імен на -ко, які були поширені ще в XI столітті. Наприклад, у давніх написах у Софії Київській зустрічаються імена Степко, Михалько, Марко.
Використання природних українських форм імен не лише збагачує мову, а й підтримує її історичну традицію.
