Дипломатичний шторм назріває у наших західних сусідів. Те, що ще вчора здавалося неможливим у стосунках стратегічних партнерів, сьогодні лунає з трибун найвищого рівня. Червоно-чорний стяг, який для мільйонів українців став символом незламності та опору російській агресії, у Варшаві раптом оголосили «небажаним гостем».
Чи справді історична пам’ять може стати приводом для політичного тиску? І чому риторика польського керівництва різко змінилася саме зараз, коли фронт потребує єдності як ніколи?
«Це те саме, що „Кров і земля“»: жорстка позиція Варшави
Кароль Навроцький, фігура, яка активно впливає на політичний клімат у Польщі, під час заходів, присвячених річниці волинських подій, зробив заяву, що викликала шквал емоцій. Він не просто висловив незгоду, а пообіцяв домігтися офіційної заборони використання червоно-чорного прапора на території Польщі.
«Ми не хочемо бачити його у Польщі – і я зроблю усе, щоб забезпечити, що його не буде у Польщі. Я вірю, що польський парламент ухвалить відповідний закон – тому що це те саме, що прапор Blut und Boden („Кров і земля“, німецьких нацистів – ред.)», – заявив Навроцький.
Аргументація польського політика базується на асоціації цього символу з ідеологією українських націоналістів та УПА. На його думку, поляки звинувачують не весь український народ, а саме цю ідеологію. «Це не можна прийняти, тому що прославляння геноциду чи заплющування очей – це запрошення до нового геноциду», – додав він, проводячи паралелі між історичними подіями та сучасністю.
Історичний контекст або політичний інструмент?
Для багатьох українців ця заява стала шоком. Адже червоно-чорне поєднання має глибоке коріння ще в народній орнаментиці, де червоний символізував кров, пролиту за волю, а чорний – рідну землю. Хоча офіційно цей прапор затвердило крило ОУН у 1940-х, сьогодні він вийшов за межі вузькопартійної символіки.
Після 2014 року, а особливо після повномасштабного вторгнення 2022-го, цей стяг став одним із символів спротиву окупантам. Його можна побачити на позиціях ЗСУ, на мітингах підтримки та поряд із державним синьо-жовтим прапором. Чи справедливо ставити знак рівності між цим символом опору та нацистською свастикою? Це питання, яке тепер буде гостро дискутуватися не лише в історичних колах, а й на дипломатичному рівні.
Чому мовчить дипломатія? Погляд експертів
Історик та колишній голова УІНП Володимир В’ятрович бачить у цьому не стільки історичну справедливість, скільки політичну гру. За його словами, нинішня ситуація – це результат довгої роботи польських політиків зі створення певних наративів у своєму суспільстві.
«Тому що протягом близько 20 років польські політики насичували польське суспільство антиукраїнськими наративами, сформованими навколо міфічної концепції про геноцид, організований українськими націоналістами. І зараз вони із задоволенням пожинають плоди цієї антиукраїнської істерії, яка дає їм можливість отримувати політичні дивіденди», – пояснив він.
Експерт наголошує: змінити ситуацію з українського боку майже неможливо, бо це внутрішні процеси Польщі. Єдиний шлях – діалог громадських та релігійних інституцій, але чи готові до цього політики, які отримують вигоду від напруги?
На тлі цих заяв варто згадати й інші «сигнали» з Варшави: від утилізації МіГ-29 замість їх передачі Україні до скандалу з поверненням ордена Білого Орла Володимиром Зеленським. Чи є це випадковістю, чи системною зміною курсу?
А що ви думаєте про заборону червоно-чорного прапора в Польщі? Чи вважаєте це образою для українців, які боронять Європу? Пишіть свою думку в коментарях та обов’язково поділіться статтею з друзями!
