Дехто готовий дотримуватися суворих дієт та виснажливих тренувань заради довгих років життя, проте останні наукові дані свідчать, що головний секрет довголіття може бути прихований не у способі життя, а безпосередньо у генах.
Нове дослідження, проведене під керівництвом фахівців із Копенгагенського університету, виявило, що роль спадковості у тривалості життя людини є значно вагомішою, ніж вважалося раніше, інформує UAINFO.org з посиланням на NV.
Досі наукова спільнота дотримувалася думки, що генетичні фактори визначають лише від 10% до 30% тривалості життя, тоді як решта залежить від зовнішніх чинників: харчування, фізичної активності, відсутності шкідливих звичок та медичного обслуговування. Проте після детального аналізу науковці дійшли висновку, що генетична схильність відповідає приблизно за 55% варіацій тривалості життя. Співавтори роботи Даніела Бакула та Мортен Шейб’є-Кнудсен зазначають: якщо темпи старіння настільки сильно продиктовані генетикою, то можливості впливу на них через зміну способу життя є досить обмеженими.
Дослідницька група базувала свої висновки на вивченні даних близнюків. Вони помітили важливу закономірність: зі зниженням смертності від зовнішніх чинників, таких як інфекційні захворювання або нещасні випадки, роль генетичного фундаменту стає дедалі помітнішою.
Наприклад, в Англії очікувана тривалість саме здорового життя для чоловіків зараз становить близько 61,5 року, а для жінок — 61,9 року. Коли медицина успішно нівелює ризики передчасної смерті від випадкових хвороб, на перший план виходять внутрішні біологічні процеси старіння.
Такі результати підкріплюють аргументи на користь подальшого вивчення конкретних генетичних варіантів, що регулюють метаболізм та когнітивні функції. Науковці припускають, що внутрішні темпи старіння в процесі еволюції були суворо оптимізовані разом з іншими складними ознаками організму.
