На Харківщині Росія в мініатюрі повторила наступ 24 лютого, вона знає наше слабке місце, – Євген Дикий

Ветеран російсько-української війни, екскомандир роти батальйону Айдар Євген Дикий в інтерв’ю Radio NV поділився своїм баченням російського наступу на Харківщині, який не є розвідкою боєм, та які висновки нам варто зробити, аби не повторювати помилок, передають Патріоти України.

– Хочу почати з більш приємних новин, з того, що відбувається в тимчасово окупованому Криму. Ми бачимо, що двічі за два дні був атакований аеродром в Бельбеку. До того, пам’ятаємо, була атакована база ППО на Ай-Петрі. Як ви розумієте ці операції, що ми там робимо?

– Ми там робимо те, що і всюди. Ми методично, поступово знищуємо російську військову машину, а Крим є достатньо потужною базою цієї військової машини — і складською, і тиловою, і управлінською. Безпосередньо звідти робляться бойові вильоти проти нас. І чим далі, тим менше будуть робитися.

Удари по Бельбеку — це те, що ATACMSи животворящі роблять — ті самі 300-кілометрові ATACMS, яких ми так довго вимагали від [президента США Джо] Байдена, і на які він нарешті розродився. Ми одразу бачимо ефект їхнього використання.

Дуже характерним є те, що основною «жирною» ціллю, знищеною цього разу, є зенітний комплекс С-300, при тому знищений саме весь комплекс: там і РЛСка знищена, і пускові. Тобто одним влучанням знищено комплекс вартістю кілька десятків мільйонів доларів. Але головне, що це той самий комплекс, який, за заявками росіян, нібито мав збивати ATACMS. Якщо вважати, що ATACMS після влучання теж припинив своє існування, — так теж їх можна знищувати. Знищувати ATACMS шляхом вловлення їх на себе — так теж можна.

Взагалі це дуже важливий аспект цієї війни, на який ми не завжди звертаємо увагу. У росіян виявилось багато слабких місць, і якраз одним з їхніх слабких місць виявилась ППО. Це те, чого насправді ніхто до війни не очікував. І коли ми намацуємо якесь слабке місце, ми в нього далі дуже жорстко, методично б’ємо. І наразі йде дуже системний виніс російської ППО по всій лінії фронту, по окупованих територіях, а замінювати їм нічим.

Я нагадаю, що минулого року для того, щоби прикрити фронт та Москву «білокам’яну», вони познімали ППО з Арктики, з Далекого Сходу. Наприклад, з Курильських островів. Вперше з моменту, як 1945 року ці острови окупував Радянський Союз, їх оголили. Такого ніколи не траплялося. Під Москвою стоять арктичні Панцирі, зняті з нової землі, де ядерні об’єкти лишили без прикриття.

У них вже минулого року ППО ледь-ледь вистачило на те, щоб щільно наситити лінію фронту і прикрити столицю. Саме тому ми так безкарно б’ємо по цих нафтопереробних заводах, тому що просто фізично їм немає чим їх прикрити.