Моя знайома Олена працює перукарем. Вона розповіла цікаву історію, як одного разу до них в салон прибіг без запису переляканий дідусь з онукою і запитав: – Дітей стрижете?

Україна

– Стрижемо, – кивнула Лєна.

– Ну тоді підстрижіть, будь ласка, цю кізоньку! Терміново! – благав дідусь і зірвав шапку з дівчинки.

А тій від сили – років зо три.

Виявилося, вона сама підстригла собі чубчик і косички. Як змогла. Криво і навскіс.

– Батьки приїдуть через годину! – дідусь ледь не плаче. – Вони ж більше не довірять… Виправте, якщо вийде…

Лєна посадила маленьку клієнтку на найвищий стілець. Дівчинку звали Марія.

– Марічко, ну навіщо ж ти підстриглася? – сміючись, запитала Олена. – Хто ж тобі дозволив?

Марічка строго подивилася на Олену з-під свого косого чубчика і пояснила:

– Я сама собі дозволила!

Марійці тій було три роки. А мені – 38.

І я ось тільки зовсім недавно навчилася собі дозволяти.

Вирішувати те, що раніше здавалося немислимим.

Не працювати з людьми, які мені не подобаються.

Не читати те, що не хочу, навіть якщо це модно.

Не подобатися тим, кому “дуже важливо” сподобатися.

Не виправдовувати чужих очікувань, не боятися засуджень, не бути зручною.

І ще багато-багато ситуацій в моєму житті, коли я – Машенька і дозволяю собі… бути собою і більше ніким.

Автор: Ольга Caвельєва.

Фото ілюстративне.


Источник

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN