Російський удар балістичною ракетою середньої дальності “Орешник”, який відбувся 8 січня о 23 годині 47 хвилин по Львівщині, став другим застосуванням цієї ракети після удару по місту Дніпро 21 листопада 2024 року., передають Патріоти України.
Що саме мало стати ціллю для удару досі офіційно не повідомлено, але мер Львова Андрій Садовий заявив: у селищі Рудно, що є західним передмістям, через ударну хвилю спрацював автоматичний захист системи подачі газу з тимчасовими перекриттям для 376 абонентів.
Читайте також: Щоб постійно не відправляти пілотів до США, в Італії створять перший у Європі центр підготовки пілотів F-35
Також є відео на яких зафіксовано входження шести бойових блоків “Орешника”, без подальшої детонації, що вказує на те, що це були їх масо-габаритні макети, як і у випадку удару по Дніпру.
Також можливо звернути увагу на різницю з попереднім ударом. Тоді бойові блоки падали разом із хибними цілями, які призначені для відволікання систем ПРО.
І варто розуміти, що у такому виконанні, яке у РФ називають “кінетичним”, такий “Орешник” фактично нічого уразити не може. Зокрема ще у 2024 році Defense Express опублікував розрахунки потужності масо-габаритних макетів бойових блоків “Орешника”, але виходячі з 36 бойових частин – шість груп по шість блоків, загальної ваги у 1500 кг. Але тепер, вже з більшим розумінням того, чим є “Орешник” можливо перерахувати його “кінетичну потужність” на шість бойових частин.
Зазначимо, що у балістичної ракети середньої дальності РСД-10 “Пионер”, реінкарнацією якої і є “Орешник”, вага бойової частини була аналогічною – 1500 кг, але вона вміщувала лише три бойової частини індивідуального наведення (15Ф453) вагою 290 кг кожна.
Бойовий блок з бойовими частинами індивідуального наведення РСД-10 “Пионер”
Відома вага бойового навантаження “Орешника” у аналогічні 1,5 тонни також розділена між бойовими блоками, але їх шість, а не три, системою розведення, а також хибними цілями та іншими засобами подолання протиракетної оборони.
Тому, скоріш за все, у “Орешника” бойові частини важать менше, десь у районі 150 кг. Такий параметр можливий та відповідає вазі американської W76 у зборі для міжконтинентальної балістичної ракети Trident для підводних човнів.
W76
Беручи масу шести блоків по 150 кг кожний можливо зробити наступні обрахунки. При наближенні до поверхні у щільних шарах атмосфери бойові блоки балістичних ракет середньої дальності сповільнюються зі 3-4 км/с до 1,5-1,8 км/с. На такій швидкості 1 кг маси при зіткненні передає енергію у 1,4 мегаджоуля (МДж).
Якщо ігнорувати зменшення ваги бойового блоку через зменшення шару абляційного покриття (яке дозволяє йому не згоріти під час входження в атмосферу), то енергія удару 150-кг масогабаритного макета становитиме 210 МДж. Для порівняння: енергія вибуху 1 кг тротилу становить 4,2 МДж.
Тобто один 150-кг блок за “потужністю удару” за швидкістю близько 5 Махів еквівалентний 50 кг тротилу. Але кінетичний удар не має ані фугасної дії, ані уражаючих елементів, як в осколково-фугасній бойовій частині. Тобто навіть його порівняння з авіабомбою ФАБ-100, яка містить приблизно стільки ж вибухівки – не відповідає реальності.
Більше того, є питання точності цих ударів. Бо система наведення індивідуальних бойових блоків балістичних ракет середньої дальності передбачає їх розведення за окремими траєкторіями ще у космосі, на висоті у кілька сотень кілометрів. І з цієї висоти вони вже падають на ціль з точністю, що у кращому випадку вимріюється у межах близько +/- 100 метрів (для радянських технологій – у близько +/- 300-500 метрів).
І така точність при так званому “кінетичному виконанні” дозволяє уразити щось виключно випадково. Але похибка у навіть 100 метрів не має різниці, якщо мова йде про ядерне виконання, коли кожен бойовий блок може мати потужності у 300 кілотонн. І саме під такі ядерні бойові частини “Орешник”, як балістична ракета середньої дальності, й створювався. Але те що РФ має можливості завдання ядерних ударів, і без нових ракет, й так добре відомо.
