Лікар з Волині відкрuв nравду про ковlд: «Я захворів на кopoнaвlрyс, у лікарні, мені сказали, що Я…»

Віталій Денисюк – 26-річний ортопед-травматолог, який у середині квітня підхопив коронавірус. Працює на дві лікарні у Волинській області – у Нововолинську та Іваничах. Сукупно отримує менше 7 тисяч гривень на місяць.

Як і його колеги, після одужання отримав «подарунок» – власноруч написану листівку від першої леді, Олени Зеленської. Дружина президента подякувала йому за небайдужість і побажала міцного здоров’я.

На що Віталій відреагував гнівним дописом на своїй Facebook-сторінці.   Повідомляє www.infobomb24

В інтерв’ю «Українській правді SOS» Віталій пояснює причини свого обурення, розповідає про конфлікти з адміністрацією лікарні та умови роботи лікарів, які не вважаються такими, що працюють з ковід-пацієнтами. А відповідно – не отримують багатостраждальних 300-відсоткових доплат.

– У який момент епідемії у вашому приймальному відділенні з’явилися нові захисні костюми, екрани, маски, рукавички?

– Особисто мені – я людина, яка завжди намагається відстоювати свої права – мої старші колеги повідомили 15 квітня, що є можливість використовувати екрани, маски, захисні костюми під час огляду пацієнтів.

Чому 15 квітня? Бо 15 квітня я вперше відчув симптоми (коронавірусної хвороби – Українська правда SOS) і вже з 16 квітня я був на лікарняному.

– Тобто до 15 квітня ви зустрічали пацієнтів у звичайному тканинному костюмі?

– Без засобів захисту, абсолютно. Я собі сам замовляв респіратор, думаю, ви пам’ятаєте момент, коли в країні було важко в принципі купити звичайну маску. Чи нам їх видавали? Ні, нам видавали прості марлеві маски, які абсолютно не захищають.

– Зараз ви вже маєте спецзахист, так?

– Так, звичайно.

– А як взагалі працюється у цих захисних костюмах, коли на вулиці вже +30, і спекотно навіть у лляній тоненькій сорочці?

– Офіційно я не вважаюся людиною, яка працює з хворими на коронавірус. І постійно в засобах захисту – те, як ви бачите, що люди скидають у мережу повне обмундирування – не ходжу. Я можу вдягнути костюм одноразовий, надягаю рукавички, маску, окуляри, шапочку і йду дивлюся пацієнта. Подивився пацієнта – знімаю це все діло й іду собі далі писати документацію.

– Віталію, коли ви дізналися, що самі інфікувалися коронавірусом?

– Це було моє чергування з 14 на 15 квітня, ніч, ми були разом з хірургом в операційній, робили операцію, яка називається апендектомія – апендицит у людини був, і тоді мені стало зле. Але коли це перша ночі, чергування, і ви в операційній стоїте вже другу годину (трохи більше години ми були, здається, було біля першої ночі), то це вважається нормальним. А на другий день почалися прояви, 15 числа, більш активні, яскравіші.

– Процес виявлення коронавірусу в лікарів такий самий, як у звичайних пацієнтів: дзвоните сімейному лікарю, за вами приїжджає швидка і завозить вас у лікарню, де ви чекаєте на ПЛР-тест?

– Узагалі це повинно так працювати, але працює зовсім інакше.

Мій сімейний лікар знаходиться в Іваничах, а живу я постійно в Нововолинську. Їхати до сімейного лікаря чи викликати швидку, коли я працюю сам у лікарні, це трохи не те. У нас є черговий терапевт, який приймає хворих, що приходять з симптомами, думають, що в них є коронавірус. Він їх запевняє, що в них його немає…

Коли я кажу, що так і так, у мене є симптоми, тим паче, я дізнався ввечері, що людина, з якою я контактував, мій колега, заразився коронавірусною інфекцією – я вважаю себе контактною особою.

Ми зібралися невеличкою групкою, троє людей, пішли до керівниці Центру первинної медико-санітарної допомоги. Вона сказала, що ми нікого приймати не будемо, тому що у вас симптомів немає, ви тільки контактні, ідіть на роботу, ідіть додому, займайтесь своїми справами до появи симптомів. Симптоми з’являються, ви приходите – і ми вже вас ведемо на лікарняний. Що є неправильно!

Але ми відстояли свою думку, пішли до чергового терапевта. Я сказав, що вночі відчув неприємні прояви – запаморочення, слабкість – вона поміряла температуру, взяла в усіх мазки, відправила нас, ясне діло, на лікарняний і на самоізоляцію.

До нас телефонувала поліція, з відділу охорони праці нашої лікарні, по декілька разів збирали епіданамнез, питали як ми почуваємося, де живемо і таке інше. Ми сиділи по 6 годин на телефоні, відповідаючи на питання, тому що були в першому десятку людей, які захворіли в місті (Нововолинську – Українська правда SOS). Це ще був квітень і розпал хвороби, ніхто ще не знав, як воно має бути по-правильному.

Уявіть собі, якби я пішов на роботу, ще б два дні проробив – тим паче, я мав їхати десь у той день в Іваничі – я б заразив не один десяток людей точно, як пацієнтів, так і своїх колег, а мої колеги – вже своїх пацієнтів.

«Ми сиділи по 6 годин на телефоні, відповідаючи на питання, тому що були в першому десятку людей, які захворіли в місті. Це ще був квітень і розпал хвороби, ніхто ще не знав, як воно має бути по-правильному»

– Ви переконані, що інфікувалися в лікарні, так?

– Я не можу бути в цьому переконаний, але я ходив тільки на роботу і в магазин раз на 7-8 днів. На вулиці я ні з ким не контактую, я, можна сказати, живу на роботі.

В Іваничах за стільки часу ніхто не захворів у лікарні, цього тижня кілька підозр з’явилося, наскільки я знаю. Тобто це точно Нововолинська лікарня, інакше – ніде.

– Як виглядало ваше лікування?

– Симптоматична терапія, виключно. Мені це минулося втратою апетиту, нюху і смаку на декілька днів, 7 днів постійні головні болі, постійна шалена втома, коли я прокидаюся зранку, я вже втомився. Це дуже-дуже дивний перебіг… протягом дня загальний стан може різко змінитися – від хорошого до поганого, від поганого до хорошого 3-4 рази.

– 26 травня ви оприлюднили гнівний пост про власноруч написану подяку від Олени Зеленської. Що в такій формі подяки вас обурило найбільше?

– Щоб зрозуміти емоцію, вам треба побути в моїй шкурі.

Я переїхав з Києва, пішов працювати на периферію – відпрацьовувати своїх три роки, працювати на державу, я захворів у лікарні, мені сказали, що я захворів не в лікарні. Поки я ходив, ображався на всіх і на все, думаю: окей, буду працювати далі.

І тут мені (кажуть – Українська правда SOS) – там прийшов подарунок для лікарів, які перехворіли. Думаю, класно, піду заберу, а мені вручили формат А5, картоночка, без конвертика, квітів, фанфарів і так далі. Вручили і сказали: «Доктор, от вам передали». Як мені до цього ставитися? Я став, прочитав уголос, як мені – дякувати, бути гордим? Чи мені піти показати комусь – дивись, який я молодець? Чи дітям колись показати – бачите, як тато класно зробив?

Ти тут рятуєш людей, «спасаешь человеческие жизни», як говорив мій знайомий, і тобі так за це дякують…

Уявіть собі, що за вашу роботу не доплачують ті гроші, які б мали платити, а в кінці дружина шефа присилає листівку, ну дякую, типу – у мене чоловік багато грошей заробляє, ви заробляєте менше, ну нічого-нічого, ви працюйте, от вам листівка, будьте щасливі, будьте довольні. Трохи по-дурному виглядає, якщо чесно.

Враховуючи специфіку нашої роботи, ставлення адміністрації до нас, держави до нас, у мене взагалі виникають думки піти з цього всього.

– Що ви чекали замість цієї подяки, коли вам прийшов подарунок?

– Я нічого не чекав, я уявлення не мав, що це може бути. Але скажу вам як людина, яка не раз вручала подяку людям, я працював у профспілці працівників охорони здоров’я в Києві. Я був як волонтер, і мої колеги-студенти також працювали як волонтери, але ж якось треба було заохочувати, ми робили подяки, різного типу, різних форматів. Але це робиться точно не так.

Якби я був головним лікарем, і мені треба було вручити подяку, то я б вручив особисто, а не передавав би через треті руки, бо мені подяку вручила керівниця відділу кадрів, і не лише ж мені, таких десяток людей. Я б сам поклав його в конвертик нормальний, оформив.

Могли б і премію дати, як говорили мої колеги, які також отримали (подяки – Українська правда SOS). Могли б не давати нічого взагалі, і ми б нормально почувалися. А коли за нашу роботу дякують такими подяками – це як плювок в обличчя.

 

«Мені вручили формат А5, картоночка, без конвертика, квітів, фанфарів і так далі. Вручили і сказали: «Доктор, от вам передали»

– Як лікар, який інфікувався на роботі, чого ви чекали від держави, якої допомоги?

– Тобто, якої допомоги? Організуйте мені хоча б місце, щоб я три роки відпрацював! Якщо в мене в час пандемії немає засобів захисту… З екрану телевізора всі кричать: о, 300%, 300% всім! Говорять, усі-усі будуть… Я особисто чув від президента, що всім виплатять лікарям, які працюють з ковід-хворими. Так, але всі потенційно ковід-хворі.

Якби це розуміли, то, можливо, ми б отримували ці гроші.

Це одна сторона питання. Друга – чому держава не організувала лікарям засоби захисту вчасно? Це був мінімум з того, що держава повинна була дати.

Я розумію, що йде реформа другої ланки, що не все так легко, але можна було організувати краще.

– Щодо 300%, про які говорив президент і міністр охорони здоров’я. Ви казали, що не вважаєтеся офіційно лікарем, який працює з ковід-хворими. Тобто ви цих 300% не отримуєте?

– Звичайно, що ні.

– Віталію, як ви думаєте, чи зміниться українська медицина після епідемії коронавірусу?

– Я сподіваюся, що зміниться світова медицина, українська медицина. Усе зміниться, я більше, ніж упевнений.

– Ви говорили, що задумуєтеся, щоб піти з цього всього. А що б вас втримало у цій професії?

– Більшість молодих лікарів тримає… По-перше, ми вклали у своє навчання дуже багато сил, емоційних сил, грошей. Коли нам кажуть, що ми знали, на що йшли…

Я вірив, що все буде добре, що ми зможемо зробити так, щоб і пацієнти отримували висококласну допомогу, і ми могли розвиватися, робити свою роботу, роботу, яка нам подобається.

Коли люди часто приїжджають у таких станах, що вони не можуть ходити, бо в них відкриті переломи, рвані, кушені рани… Коли після ДТП привозять пацієнтів, які вже майже не з нами на цьому світі, і ми з колегами можемо поспілкуватися з пацієнтом, який місяць назад був при смерті, і він при свідомості говорить з надією на те, що він ще буде ходити.

Це, по суті, і тримає мене на плаву.

Ольга Кириленко 

Здійснено в межах проєкту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

Джерело

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Лікар з Волині відкрuв nравду про ковlд: «Я захворів на кopoнaвlрyс, у лікарні, мені сказали, що Я…»