Коли ми з чоловіком одружилися, у кожного була своя однокімнатна квартира. Після весілля ми вирішили продати їх і купити одну трикімнатну. Батьки чоловіка були проти, сказали, що коли наша дитина виросте, то одну ми подаруємо їй. А моя мама зовсім мене засмутила, навіть чоловікові про це розповідати не хочу

Життєві історії

Коли ми з чоловіком одружилися, у кожного була своя однокімнатна квартира. Після весілля ми вирішили продати їх і купити одну трикімнатну. Батьки чоловіка були проти, сказали, що коли наша дитина виросте, то одну ми подаруємо їй. А моя мама зовсім мене засмутила, навіть чоловікові про це розповідати не хочу

Вже півтора роки тому я стала щасливою дружиною коханого чоловіка. Правда, моя мама вічно чомусь знаходить якісь недоліки в моєму чоловікові. І чесно кажучи, вона не дуже рада, що я вийшла заміж. На її думку ми занадто поквапилися. Але ми і так з коханим зустрілися рік на відстані.

Справа в тому, що ми жили у різних містах. А познайомилися на відпочинку і стали тим винятком, коли курортний роман переріс у справжню історію щирого кохання. Незважаючи на велику відстань, коханий в перші ж вихідні після нашого знайомства приїхав до мене в гості. А через місяць вже зробив мені пропозицію стати його дружиною і подарував неймовірну красиву каблучку. Власне кажучи, цілий рік ми не просто зустрічалися, а готувалися до пишного весілля. Знайомі не вірили, що ми дійсно одружимося, але ми це зробили. І вже другий рік живемо щасливою сім’єю.

Відразу після весілля я переїхала жити до свого чоловіка, а свою квартиру стала здавати в оренду. Але те, що зробили з нею останні квартиранти, поставило нас з чоловіком перед серйозним вибором. Справа в тому, що люди, які знімали у мене квартиру, виявилися зовсім нехорошими людьми. Постійно влаштовували гучні вечірки, через які сусіди постійно телефонували мені і скаржилися. А в підсумку наша квартира була такою забрудненою: чорні затерті шпалери, пошкрябані двері, навіть плитка у ванній посипалася. Вони відразу з’їхали, не сплативши нам за ремонт. Пам’ятаю тоді нам з чоловіком довелося добре витратитися, щоб привести квартиру в належний стан, ми заново робили хороший ремонт. Але після таких подій бажання пускати туди інших мешканців повністю зникло. Так квартира і стоїть пусткою без діла. А нам з сімейного бюджету доводиться оплачувати за неї комунальні платежі.

Так ось, у нас стало питання в зв’язку з цим. Ми думаємо, що було б непогано, якби ми з чоловіком продали мою однокімнатну квартиру і його, в якій ми зараз живемо, і придбали простору та красиву трикімнатну квартиру в центрі міста поблизу до роботи. Ми зважили, що це дуже хороша ідея. Дітей у нас поки немає, але в майбутньому ми їх плануємо. І нам буде все одно тісно там, де ми живемо зараз. А так як раз облаштуємо нове житло потихеньку. Такі думки у нас з чоловіком лише додавали оптимізму та почуття щастя.

Але і його батьки, і моя мама проти такого рішення. Вони кажуть, що трикімнатна квартира буде нам дуже витратною в плані оплати комунальних послуг. Та й другу квартиру ми просто подаруємо своїй дитині, коли виросте. А так нібито доведеться трикімнатну назад розмінювати.

А у моєї мами ще й інший мотив. Вона просто впевнена, що ми з чоловіком можемо розлучитися, і тоді нам доведеться займатися ще й розподілом спільно нажитого майна. Я тут зовсім не розумію свою маму.

У нас з коханим все добре, і за півтора року ми з ним жодного разу не сперечалися серйозно. Для мене мамині аргументи не грають ролі. Але все ж є ще і батьки чоловіка. І ми з коханим не знаємо: вчинити по-своєму або все ж прислухатися до думки старших? Можливо у когось буде слушна порада, бо ми не хочемо сваритися з батьками, але чому ми самі, вже дорослі люди, не можемо розпоряджатися своїм майном.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Коли ми з чоловіком одружилися, у кожного була своя однокімнатна квартира. Після весілля ми вирішили продати їх і купити одну трикімнатну. Батьки чоловіка були проти, сказали, що коли наша дитина виросте, то одну ми подаруємо їй. А моя мама зовсім мене засмутила, навіть чоловікові про це розповідати не хочу